Найманець

Чоловiк перевiв погляд на парочку мiсцевих пасажирiв, якi рiзко видiлялися на тлi iнших двадцяти «лицарiв»: це були два органiзми звичайноi бiлоi раси, один вище за iншого. Руки i обличчя у них були покритi страхiтливими смугами темноi фарби – усе це було виконано на них хаотично, без певноi системи i порядку. Характер цього бойового, мабуть, розфарбовування був в чомусь аналогiчний зовнiшньому забарвленню його бойових дроiдiв – тiльки тут переважали чорнi i зеленi мазки.

– Цiкавий пiдхiд – резюмував своi першi враження фахiвець – авангардний макiяж, iпать.

Обидва органiзми носили однаковi головнi убори, прикрашенi по центру червоною п'ятипроменевий фiговиною, смутно знайомою йому з далекого минулого. Сам убiр теж щось навiвав iз спогадiв: масивний волохатий предмет, що частково закривае одне вухо органiзму, в той час, як друга частина цiеi загадковоi штуки була засунута вгору, де закiнчувалася коротким шнурком. На самих розумних з одягу були тiльки дивного вигляду брюки iз смужками, знизу заправленi у високi черевики без шнуркiв i iнших крiплень, а згори ця частина гардеробу була непропорцiйно розширена i вiльно бовталася навколо тiла цих незнайомцiв.

– Менi це нагадуе чоботи – подумав Макс, роздивляючись одяг цих двох невизнаних лiдерiв пiкету. Брюки теж щось нагадують, але згадати не виходило поки що.

Мiж тим, очi самi продовжували оглядати несподiваних супротивникiв – нижня частина гардеробу цих двох непорозумiнь пiдтримувалася на iх тiлах спецiальними вузькими смужками гнучкоi тканини, або чогось iншого, крiпившись за одяг невеликими металевими затискачами, i йдучи через плечi кудись за спину.

– Іпать, я згадав!!! Галiфе i пiдтяжки – хлопнув себе по шолому рукавицею землянин, забувши, що вiн в скафi. Цього не може бути,… тому що цього не може бути! А ще на них шапки-вушанки…пiсець пiдкрався непомiтно, мля.

– Що ти сказав, Макс? – вiдреагував капiтан – я не зрозумiв сказаного.

– Не звертай уваги, Крун, деякi аналогii з минулого життя.

Але найбiльше його уразила верхня частина гардеробу двох неформалiв: торс iм прикривали смугастi майки без рукавiв.

У того, що був вище, ця частина одягу була в червону i бiлу смужку уперемiш i написом на усi груди «Менi усе пофiг»!. У його партнера це була така ж майка, тiльки жовта з бiлим i написом «Менi теж налийте»!

– Гей, органiзми, ви хто? Що за спектакль? – вирiшив поцiкавитися про всяк випадок наш герой.

Тут два неформатних жодного разу типу, знову рвонули усiм шаблон.