Послання з підземелля

Передпокiй був облаштований за европейськими стандартами. По серединi кiмнати стояв великий стiл, завалений книгами та паперами. Глуха стiна була заставлена шафами з книгами. Пiд вiкнами розмiстилися диван та декiлька крiсел. Вiршан, як представився господар, показав хлопцевi на одне iз крiсел. Сам сiв поряд, одягнув окуляри та простягнув руку за пакетом.

– Абрахам повiдомив мене про твiй приiзд. Я з вiкна побачив, як ти пiдiйшов. Давай подивимося на твою знахiдку.

Хлопець подав вченому файл з документом. Той обережно розпечатав файл, двома пальцями взяв конверт, легенько витяг папери.

Хвилину розглядав, потiм пiднявся, пiдiйшов до столу та розмiстив iх там. Хоча у кабiнетi було достатньо свiтла, Вiршан ввiмкнув i настiльну лампу. Хвилин з п’ять розглядав текст, потiм повернувся до хлопця:

– Це дiйсно санскрит. Але швидко я його не прочитаю. Потрiбен час. Ми зробимо наступним чином. Я перефотографую матерiали. Оригiнали забереш назад. А я попрацюю з копiями. Що прочитаю, листом передам вам. Згiдний?

Хлопець кивнув на знак згоди головою.

– Тодi допоможи. Ти людина новоi епохи, з цiею технiкою повинен бути знайомий краще. – Вчений показав на комп’ютер, який стояв на окремому столi. – Тут також фотоапарат. Знiмеш та введеш у комп’ютер.

Раджiв за хвилину зробив декiлька фотознiмкiв документа, все це скинув на робочий стiл комп’ютера. Вчений тим часом запакував матерiали у файл та передав хлопцевi.

– Вiтання Абрахаму! Адресу я знаю. Чекайте листа.

Переклад рукопису

Вiдповiдь вiд бомбейського вченого прийшла аж за мiсяць.

За цей час Раджiв встиг поiхати у те село, звiдки листа передали у архiв. Але, на жаль, щось конкретне хлопець не дiзнався. Скiльки часу минуло вiдтодi. Вдалося вiдшукати людей, якi щось чули про адресата. Але вiдомостi були надто скупi. Старий жив замкнуто, не мав нi знайомих, нi родичiв. Тому, що це була за людина, чому залишила такий заповiт нiхто щось конкретно сказати не мiг. Майже з нiчим Раджiв повернувся у Калькутту.

Абрахам запросив свого молодого помiчника у кабiнет, вказав на розкритий конверт.

Хлопець прочитав адресу, зрозумiв, що прийшла вiдповiдь з Бомбея.

– Читай, бо я сьогоднi втомився. Багато рукописiв переглянув. А в тебе очi молодi. Та й зацiкавленiсть маеш. По вигляду бачу.

Хлопець вiдкрив конверт, витяг листа. Лист був написаний вiд руки, гарним калiграфiчним почерком. Раджiв став читати:

– Бажаю здоров’я, дорогий друже Абрахаме. Зразу ж вибачаюся, що не змiг зразу вiдповiсти.