Операція «Вишиванка»

Сухинiн застелив звiльнений колегою стiл газетою «Московський комсомолець», вiднедавна неймовiрно модною, швиденько пошматував товстими – в палець – скибками докторську ковбасу, нарiзав батон шматками такоi ж товщини, розпакував два плавлених сирка, глянув i подумав: «Ех, ще б пару солоних огiрочкiв та мiнералочки, i був би чудовий ескорт для пляшечки 0,7 доброi горiлки!» Але про це залишалося тiльки мрiяти: з приходом до влади плямоголового генсека сорокаградусна потрапила в опалу, а бездумна боротьба з ii вживанням зламала не один десяток тисяч доль, не привiвши при цьому до перемоги анi над пияцтвом, анi над алкоголiзмом.

Струков тим часом заварив краснодарський чай у лiтровому емальованому кухлi й мовчки курив бiля вiкна, важко дивлячись на вулицю й пускаючи дим у кватирку.

– Миколо, чого це ти розквасився? – вловив настрiй колеги старлей.

– Ну i виродок завiвся у нас в районi, – похитав головою капiтан. – Ти не уявляеш.

– Той манiяк, чи що? – вточнив Сухинiн.

– Вiн, покруч ху…в, – з ненавистю крiзь зуби процiдив Струков. – Ти не уявляеш, який це монстр. Хлопчину задушив, згвалтував, пiсля цього встромив небiжчиковi в заднiй прохiд лижну палицю, а на мiсцi злочину навалив гору лайна, що твiй ведмiдь: мовляв, насрати менi на вас. Лижi з собою упер: одну за п'ятсот метрiв викинув, iншу – за вiсiмсот… Якого дiдька, питаеться? Але найстрашнiше, що знайшов пацана в лiсi рiдний батько.

– Та ти що? – обiмлiв бувалий у бувальцях старший лейтенант. – Не приведи Господи…

– Отож. За день мужик став сивим, як снiг…

– І що, жодних зачiпок?

– Ну, судячи зi слiдiв, манiяк повинен бути дуже високим на зрiст: десь метри зо два, i мiцноi статури, вага нiяк не менше ста десяти кiлограмiв.

– Уже щось, – без особливого ентузiазму сказав Сухинiн. – А ще ж i зразки сперми е…

– Найпоширенiшоi групи кровi, – махнув рукою капiтан. – Ще якийсь мудак бабцю на зупинцi там же, на одинадцятому кiлометрi, порiзав…

– Може, той же само, – невпевнено припустив старший лейтенант.

– Нi, Іване, навряд чи той, – заперечив Струков. – Пам'ятаеш, що у вищiй школi мiлiцii пiдполковник Погосян на лекцii розповiдав? «Манiяки практично нiколи не мiняють своiх пристрастей». А тут – пiдлiток i стара… Якщо вiн педофiл, за яким бiсом йому на неi нападати? І ще: занадто на грабiж схоже.