Операція «Вишиванка»

Стара казала, вiн кричав: «Сумку давай!»

– Вона його бачила? Прикмети запам'ятала?

– Запам'ятала, аякже… Каже: «Пика страшна, очиська злющi, голос противний, сам здоровенний». Фоторобот скласти не може. Так, цей же, гопник – хрiн з ним, а от манiяк мене турбуе: вiдчуваю, накоiть вiн…

– Знаеш, Миколо, нумо iсти, чи що, бо вже й чай охолоне… – запропонував Іван. – Я зранку не iв, весь день без обiду, а у пристойних людей вже вечеря починаеться…

– Слухай, а шеф на мiсцi? – несподiвано запитав Микола.

– Нi, якраз поiхав, як я з ковбасою до вiддiлу заходив, – не зрозумiв ходу думок товариша Сухинiн.

– А Гадов?

Гадовим весь особовий склад райвiддiлу поголовно позаочi називав парторга, гаркавого майора Радова, за винятково паскудну вдачу й патологiчну тягу до доносiв.

– Вiн же у вiдпустцi, – заспокоiв товариша Іван. – А що?

Крiм начальника та головного партiйця боятися було начебто нiкого.

– А те, – сказав Струков, закрив на два оберти ключа замок в дверях кабiнету, дiстав iз сейфа пляшку з-пiд напою «Буратiно» з першокласною ханкою, котру реквiзували перед новорiчними святами у мiсцевоi самогонщицi.

Вони випили одним махом по сто п'ятдесят i взялися за трапезу; потiм, пiд бутерброди, прийняли ще по сотцi, вiдразу прибрали порожню пляшку вiд грiха подалi в портфель (аж нiяк не забудеш винести з вiддiлу), тут же налили у склянки мiцного чаю, щоб не можна було винюхати, що з них пили тiльки-но. Друзi й ранiше нiколи не вживали спиртного в робочий час, але з початком горбачовського правлiння моментально звикли шифруватися й у неробочий i навiть не вiдчували жодного душевного дискомфорту вiд чималого, загалом-то, приниження.

Анi Струков, анi Сухинiн не знали, що в сусiдньому районi, що теж притулився до Московськоi кiльцевоi дорозi, iхнi колеги вже пiвроку безуспiшно б'ються над нерозкритим злочином, i в них справа про звiряче вбивство перукаря Ложкiна з «висяка» теж неухильно перетворюеться на «глухар».

А манiяк, що намислив себе Катом, у цей час задоволено вивчав замiтку в мiсцевiй газетi: «Розшукуеться хлопчик. 2 сiчня 198… року в 14 годин 45 хвилин пiшов на лижну прогулянку по просiцi, що веде вiд мiста Митищi до Кiльцевоi автодороги в напрямку мiкрорайону Гольяново Москви, 16-рiчний Вiталiй…»

«Мiкрорайону Москви Гольяново», – зi зловтiхою подумки поправив газетярiв вiн.