Альбінос, або Ідеальний текст

Привезенiй, будь що кортiло хоча б на якийсь час забути про свое найближче i невiдворотне майбутне.

– Облиш. Я на голодний шлунок не палю. Це я так, заради понту. Вiдволiкае вiд негативних думок. Вадику, твоя черга. Озвуч свою версiю. Де назбирали i чому запiзнилися на цiлу добу. Може кiоск пограбували?

Костик витягнув руки з кишень потертих джинсiв аби жестами додати вагомостi словам:

– Я Костик, але це в даному випадку не принципово. Ви теж нiвроку. З гумором все на мiсцi. Яка церква? Яке: пограбували? Ми праведнi атеiсти одноосiбники.

Останнiм часом стипендiю видають дрiб’язком. Та ми вам ще вчора ввечерi хотiли вiддати. Не пам’ятаете? Ви навiдрiз вiдмовилися. Сказали, що грошi потребують свiтла i тишi. Нiякоi тiнi й шуму.

Хлопцi дiйсно вчора впiймали за хвоста синього птаха картярського щастя. Їм фортонуло, як нiколи. Напередоднi вони програлися вщент. До останньоi копiйки. Навiть залишенi для розрахунку грошi за житло. Аби вiдiгратися взяли в борг у Славка i… Фортуна iм лагiдно посмiхнулася.

Щоправда до повноi суми не вистачало трьох рублiв – борг Славку. Тому вони вирiшили не мiняти виграш на паперовий еквiвалент. Мали надiю, що вже стара i пiдслiпувата жiнка в кiнцi кiнцiв втомиться рахувати i прийме все за чисту монету.

– Я вам таке скажу. Який дурень на нiч борг вiддае? Всi розрахунки тiльки зранку. – Попри вдавано незадоволене буркотiння, вона облизувала губи. завжди так робила, коли вiдчувала кайф вiд якогось процесу. Наразi цим кайфом був лiк грошей.

Але вона вже втомилася i було помiтно, що номiнал монет ii вже мало цiкавить.

Привезена мала клопiт здавати житло студентам медичного коледжу. Попри досить таки не погану i не досить хорошу, а, як вона сама вказувала при розмовi з колегами по роботi: бiльш-менш пристойну зарплату вчителя; iй не вистачало на поточнi витрати. Тобто життя для неi виписувало iндивiдуальний кошторис. Додатковi розходи на боротьбу з невидимим ворогом, що причаiвся в ii органiзмi i повсякчас волiв перемогти… А ще допомагала доньцi.

Вона сама виховала аж трьох доньок. Двi вже дорослi, замiжнi i дають собi раду. Але менша Зоряна ще потребували фiнансовоi пiдтримки, бо навчалися в обласному центрi на ветеринара. Чоловiка в неi з роду вiку не було. Холостячка. Всi дiти вiд рiзних, випадкових партнерiв.

– Ви рахуйте, рахуйте. А то прорахуетеся, – пiдкинув Костя. – Пiдрахунок любить тишу, як кажете ви i наш математик Борис Іванович.