Двороге ковадло

Згодом i Валерик мав свiй авторський екземпляр.

Всi попереднi казки не мали такого впливу на малого. А оця, остання, написана удвох з матусею справила неймовiрний ефект! Вiн пiдвiвся з лiжка, випростав руки i кiлька разiв повторив за мамою:

– Вi-ра… Вiра. Вiра! Вiра!!!!

Свое перше слово вiн промовив у вiцi шести рокiв. Опiсля кiлькахвилинноi паузи вiн почав слово в слово переповiдати казку про чарiвну Вiру. Вiд дуже сильних емоцiй у мами на деякий час вiдiбрало мову, немов вона передала свiй дар говорити сину… Вона сидiла на краечку лiжка, стискаючи рятiвну книгу.

По щокам котилися сльози i капали на картинку де ii син тримае за руку чарiвну принцесу Вiру. Вiд цих слiз зображення ставало чiткiшим. Вона нiби оживала. Здавалося ще трiшки i казкова героi почнуть посмiхатися i вiтати читачiв.

Розповiвши казку до кiнця Валерко знову лiг у лiжечко i заснув. На ранок його рiднi почули радiсне вiтання свого синочка:

– Мамо, Татку. Доброго ранку.

Вiдтодi вiн вiльно говорив, нiби робив це завжди, як i всi звичайнi дiти його вiку.

* * *

Вiн перечитав багацько книжок: казки, фантастика, стародавнi мiфи. Деякi з них по кiлька разiв поспiль. Малий Валерко прагнув сам бути фантастичним героем, подорожувати придуманими свiтами i завоювати серце чарiвноi красунi Вiри зi своеi казки, в яку вiн був до нестями закоханий. Наiвнi мрii дитинства.

Йшов час… Вiн дорослiшав i поволi втрачав надiю на здiйснення своiх дитячих мрiй. Звичайне життя з його правдами та кривдами примушувало до iнших прагнень.

Дивовижнi враження дитинства поступово нiвелювалися реалiями буття, якi й взяли верх. Малий фантазер перетворився на дорослого скептика. Вiн вступив до унiверситету на фiзико-математичний факультет тiльки заради того аби знайти науковий пiдхiд до казкових дивосвiтiв.

Вiн вiрив, що рано чи пiзно зробить перший свiдомий крок у довгождану невiдомiсть. Бо в цьому не досить досконалому свiтi неможливо знайти справжне щастя i втiху вiд самого процесу життя в якому постiйно треба щось доводити самому собi та iншим до знемоги душi й тiла.

Так тривало до цього дивного вранiшнього вiдлуння яке прозвучало у день його народження. З того часу життя Самодостатнього зазнало кардинальних змiн. У своi тридцять вiн нарештi отримав достойний подарунок долi…

Роздiл 3. Дуля

Опiсля випадковоi зустрiчi на даху будинку, Валерiй Васильович Самодостатнiй кардинально змiнив ставлення до життя. Здавалося б з якого дива такi змiни. Але на те була вагома причина.