Двороге ковадло

Всi оцi вправи i дихальна гiмнастика були лишень спробам подолати зневiру в себе. Надати шанс своему «Его», травмованому через невдачi в наукових експериментах, вiдновити втрачений паритет. Вiдкрити новi горизонти i намагатися не зазирати до майбутнього крадучись манiвцями. Тобто, смiливо крокуючи, обирати свiй единий, торований здобутками шлях. Вiн став рiшучiшим. Навiть сам iнодi дивувався суттевим змiнам. Це вже не був простодушний Валерко, заслiплений мрiями дитинства. Справжнiй чоловiк!

Як наслiдок, поява досi неприйнятних ритуалiв, як то тицяти дулi замiсть привiтання.

Здавалося б якесь безглуздя. Декларувати серйознi намiри, якi проявляються тицянням дуль. Але в цих жестах був прихований вербальний смисл. Накшталт6 пропоную вам свою кандидатуру на замiщення вакансii вашого найкращого друга, чоловiка, коханця, брата i так далi. Принаймi так розумiв сам Валерiй Васильович цей сакральний ритуал. А пояснювати на загал змiст своiх нових методiв у спiлкуваннi вiн не бажав… Отакий прояв егоiзму. Хоча ця невинна витiвка змушувала опонентiв не тiльки посмiхнутися у вiдповiдь… Деякi, особливо вразливi особистостi з кола спiлкування недооцiненого генiя, навiть мали сумнiви на привiд його психiчного здоров’я. Можливо й не марно… Бо таке не приходить нiзвiдки i не й де, не залишивши кардинальних змiн.

Тепер вiн ошелешував колег i навiть незнайомих несподiваним жестом. Замiсть подати руку чи сказати доброго ранку: тицяв дулю. Це викликало неоднозначну реакцiю в удостоених такого привiтання осiб.

Деякi реагували вiдразу, тицяючи у вiдповiдь свою дулю. Таким чином вiдбувався миттевий обмiн люб’язнiстю. Траплялося, що люди були настiлки ошелешенi, що деякий час знаходилися у станi невимовного протесту. Спантеличенi й ображенi, вони не могли пояснити такий перебiг подiй. Бо ж лишень вчора цей молодий вчений ввiчливо вiтався i вiдповiдав на вiтання бiльш стриманим: навзаем. Але така разюча змiна дiйсно давалася в знаки.

Загалом змiна поведiнки Самодостатнього викликана обурення i негативнi емоцii.

Деякi були удостоенi честi прослухати пояснення до такого рiзновиду антисоцiальноi поведiнки.

Валерiй Васильович подавав концентровану iнформацiю. Про буцiмто нагальну проблему, що докорiнно змiнила його життя.

Того знаменного ранку Валерiй Васильович зайшов до свого кабiнету, надмiру сповнений натхнення. Але стався парадокс. Замiсть розпочати записувати своi мiркування на привiд нового приладу, взявся малювати… Вiн згадав своi першi малюнки.