Еге ж…

Була вона i Другою, i П’ятою, i Десятою… А от коли Першою стала нiкому невiдомо. Навiть я не знаю хто придумав ii так називати.

Оселилася пiд нею якось нечиста сила, за часiв, як звалася вона Дванадцятою. Краще не згадувати… Мабуть тому передчасно i сталося все. Гора вибухнула вулканом з такою силою, аж земля порепалася. Трусилося все навкруги, палало… Що було – загуло. Ойо-ййой. Тепер там навiть найменшого слiду нема того армагедону: лiсом поросло, травою вкрило, водою змило… Тодi з-пiд землi всi чорти повистрибували.

Гарминували пакоснi по всiй окрузi…

З’iхалося, вiдразу з усього свiту на порятунок, сила-силена мольфарiв. Мабуть сто, а може й бiльше. Ледве вгамували харцизяк. Загнали таки назад нечистих до пекла. А одного чорта, самого смирного, залишили. Зробили з нього добру людину, та так майстерно, щоб вiн сам не знав ким ранiше був. Охрестили його Петром та пустили помiж людей казки розповiдати. Тепер Чорт мiг не тiльки хитрувати i ненавидiти, а ще й кохати i бути коханим. Опiсля порiшили мольфари бiльше не давати горi нових iмен.

Перейменувати востанне на Тринадцяту i наклали печатку вiд нечистого всього аби вже нiколи не вибухала. Не вiриш? На ось нашу мiсцеву газету „Гора“. Там про все це написано. Потiм прочитаеш. Поклади ii до рюкзака, а поки що слухай.

Я наглядаю тепер за всим тутечки. Ото ж… не ображайся, ти ж не винен. Таке в тебе прiзвище – Чорт. Просто спiвпало, а може й нi.

Знайдеш ти там свое диво. Не переживай. Скiльки я вас, отаких, туди-сюди кидаю. Вже давненько сюди нiхто не приходив за казкою.

Перед тобою був один чоловiк. Того насправдi, як вiн сам казав, iнше цiкавило. Що вiн шукав? Мабуть сам не знав до пуття. І прiзвище в нього вiдповiдне – Шукевич. Мабуть таки знайшов щось, бо записав, чорним по бiлому, все побачене тут в якийсь зошит.

Та наразi не про це. Гора тепер мае величезну печеру. Вершиною, цiй горi, слугуе дно озера. Все там перевернуте догори низом. Ось. Чим вище ти на неi пiднiматимешся, тим глибше опускатимешся, а чим глибше опускатися, тим вище пiднiматимешся.

Отака ото колiзiя. Не бiйся, нижче дна озера не пiднiмешся. Дно завжди буде зверху. Побудеш там деякий час, роздивишся, що до чого. Якщо ти чистий чоловiк казка вийде добра…

В печерi вiчний ранок. Нiч не вiдступила, а день не почався… Ще там е вiдображення верхнього озера зi справжнiсiнькоi срiбноi води. Назване Сльозою вершини. А в ньому риби, як блiх у бродячого пса. Знаю, ти рибалка ще той. Риболовля буде знатна.