Таємниці Ходвартса

Андрiйко спочатку ображався, а потiм йому навiть сподобалось! Вiн ще й пiдсмiювався над Соломкою, якого (от що мама наробила!) стали так називати всi спочатку у садочку, а потому i в школi…

Ти про який там суп говориш? Знову Луiза бешкетуе? – турботливо спитав Андрiй.

Вiн був у курсi всiх справ Дмитрика i до всього вiдчував свою причетнiсть.

Вигулювати мавпу iм доводилось удвох i хоч Андрiйковi чотирилапа сподобалась (була вона смiшною, непередбачуваною i досить симпатичною!), але демонструвати свою приязнь вiн не поспiшав, знаючи ставлення свого найкращого друга до «волохатоi потвори».

Та то я так, про свое! – зiскочив з теми Соломка. – Ти гуляти iдеш сьогоднi? – перевiв розмову на iнше.

Я вже на вулицi! Давай виходь! Така погодка класна! – запросив Циганчик товариша.

Вчора, майже весь день, лив дощ. Було сиво i неприемно. Лiто несподiвано стало схожим на осiнь. По калюжах шастав прохолодний вiтерець i з квартири навiть не хотiлося виходити. Сьогоднi ж все змiнилося.

Сонечко пестило зелене листя на деревах, стрибало зайчиками по вiкнах та дзеркалах автомобiлiв, виманюючи на подвiр'я та запрошуючи побiгати у футбол. Тим бiльше, що у iхньому спiльному дворi (а жив Циганчик у сусiдньому будинку) був навiть свiй спортивний майданчик!

Іду! – виглянув у вiкно Дмитрик. – А нехай тобi! – несподiвано згадав вiн. – А Лiзку на кого залишу? – кинув у трубку сердито.

Давай я до тебе зайду, швиденько погодуемо ii, а потiм разом щось придумаемо!

Та й я трохи перехопив би щось, а то вискочив з дому навiть не поснiдавши.

 – запропонував Андрiйко.

Оце класна iдея! – ожив Солом'янко. – Я «бутрики» роблю, а ти пiднiмайся! – вiдключився Дмитро i кинувся на кухню робити бутерброди. За ним нишком послiдувала Луiза, намагаючись не потрапляти хлопцевi на очi.

У передпокоi залунав дзвоник. В коридор ввалився Андрiй, на ходу скинув кросiвки та подався прямо на кухню. Там схопив найбiльший шмат хлiба з ковбасою на ньому i iз задоволенням вгризся, замуркотiвши наче кiт.

Ти б хоч руки помив! – кинув докiрливо Дмитрик i собi вiдкусуючи великий шматок.

Пережитки! Тiльки вчора приймав ванну ввечерi! – вiджартувався Циганчик, але руки все-таки пiд цiвку води пiдставив, витерши потiм кухонним рушником.

На вiдмiну вiд Соломки, Андрiй не був чистюлею, iз-за чого у них i виникали

iнодi короткочаснi конфлiкти. Вiн кинув рушника на пiдлогу, знову схопив бутерброд.