Ворог, або Гнів Божий

Просто якiсь клептомани там усi! Імпотенти вiд полiтики, без яець та рiшучостi. Тому, панове, беремося за справу самi. В проведеннi операцii на кшталт «Гнiву Божого» зацiкавленi ще деякi люди. Вiзьмемо технологiю й методику МОССАДу. Не будемо вигадувати велосипед. Нам потрiбен страх. Вiд Донецька i аж до самоi Москви. Нiхто не повинен залишитися без кари. Будемо дiяти, як це робили iзраiльтяни. Наша цiль – не тiльки причетнi до виконання злочинних наказiв Москви на територii суверенноi Украiни, а й усi причетнi до аналiзу, планування та органiзацii гiбридноi вiйни проти нашоi держави.

Ми маемо знищити усю iхню терористичну мережу. Якщо ж говорити про якусь iншу можливiсть приборкання виродкiв, вибачте панове офiцери, але я такоi не бачу. Мiй досвiд не дае менi пiдказки, як ще можна зупинити це божевiлля. Ми будемо стрiляти, пiдкладати бомби та мiни, труiти, рiзати та душити. І бачить Бог, я не зупинюся, поки не дiстанусь останнього покидька, який це все i затiяв, – сказав генерал i сильно вдарив кулаком по столу.

Ми аж здригнулися. Ми розумiли, кого саме вiн мае на увазi. І розумiли, що цього разу вiн налаштований занадто серйозно, аби вiдступитися у вiдповiдальний момент. Бульдог нiколи не показував емоцiй, але його удар був рiвноцiнний блискавцi, грому, що нещадно бив об грiшну землю, яка ось-ось мала загорiтися пiд ногами виродкiв.

– Ми з вами, пане генерале, – сказав я за всiх нас на правах старшого. Нечипайло та Принцип стверджувально хитнули головами.

Генерал сiв назад i випив склянку води. Вiн перевiв подих i промовив:

– Як тодi сказала Голда Меiр, «помстiться за наших хлопчикiв», так i я прошу вас зробити це.

– Органiзацiйна форма нашоi структури? – запитав я.

– Створимо щось подiбне до Комiтету Х, як це зробили iзраiльтяни.

– На чолi з нашим прем’ером? – запитанням вилив свiй цинiзм Принцип.

– Якоi холери вiн тобi треба?! Усе зробимо самi. Ми ж так звикли. Ми ж украiнцi. Тим i живемо ще на цiй планетi, що нiколи не сподiвалися на владу, бо вона завжди зраджувала, забуваючи про обiцянки й не спроможна полишити згубну звичку увесь час красти, – вiдповiв йому на те генерал.

– Для реалiзацii такоi масштабноi операцii нам будуть необхiднi грошi. Чималi грошi, – обережно зауважив Нечипайло.

– Це моя проблема! – вiдрiзав генерал. – Кошти будуть. Слово офiцера!

– Назва операцii? – Принцип завжди любив у всьому конкретику, а тому теж вирiшив задати своеi питання.