Війни художників

Я б хотiла, аби ми трималися вiд усiх цих людей якомога далi.

– Абсолютно погоджуюся з тобою, люба. Сам хочу триматися вiд них якнайдалi. Ми сьогоднi квапимося додому?

– Нi, я домовилась, сусiдка посидить iз Шуриком, i ми зможемо погуляти.

– Чудово. До речi, ти зовсiм забула про шлейку бюстгальтера. Вона тобi бiльше не муляе? – вiн поклав iй руку на плече, потiм опустив руку нижче i швидко знайшов проблемне мiсце. – Зроби крок до стiни, i я ii поправлю. Ось так. До речi, треба змiнити модистку.

Роздiл 14

22 березня 1940 року, 21 год.

05 хв

Москва

Пiсля прийому в Наркомiнсправi Гущенко з дружиною вирiшили прогулятися вечiрньою Москвою. Вони пройшли повз школу. На фасадi, освiтлений лiхтарем, червонiв транспарант iз написом: «Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство!». Повернули у Пiонерський провулок (всi, за звичкою, називали його Патрiаршим) i вийшли до Патрiарших, а нинi Пiонерських ставкiв. Ставок, правда, був лише один. Із темряви потягло холодом i вологою.

Самоi води вони не бачили. Тут, на вiдмiну вiд багатьох районiв Москви, пiдвiвши голову, можна було побачити зорi. Вони iз задоволенням вдихали вологе повiтря i, дивлячись на зорi, йшли в темрявi.

– Марi, ти знаеш, як знайти Полярну зорю? – вiн стиснув ii лiкоть.

– Aucun. Je ne sais pas. (Нi. Я не знаю.)

– Люба, я ж просив не говорити французькою, – швидко перебив Гущенко дружину. Вiн уже який рiк намагався асимiлювати дружину в радянську дiйснiсть, де закордоннi штучки й iноземна мова викликали пiдозру.

– Вибач, ma bonne amie (любий друже). Я трималася. На прийомi – говорила лише росiйською. Хiба що iз Клейстом – трохи нiмецькою. Знайти Полярну зорю… Нi, серед зiрок i сузiр’iв я вирiзняю лише Велику Ведмедицю, – вона вiдповiла не вiдразу, нiби думала про щось свое i його слова лише зараз дiйшли до ii свiдомостi.

– То й чудово! – наче не помiтивши ii задуми, сказав вiн. – Через двi крайнi зорi Великоi Ведмедицi, що он над тiею тополею, проведи умовну лiнiю i вiдклади на нiй п’ять вiдстаней, як мiж тими двома зорями.

Це й буде Полярна зоря. Дивись за моею рукою. Менi ця зоря дуже допомогла, коли ми з денiкiнцями вiдступали вiд армii Будьонного на Захiд. І потiм, коли я втiк з польського табору для перемiщених осiб у Берлiн.

– Ти обiцяв менi якось детально розповiсти про все, – цього разу вона озвалася вiдразу. – Все i дуже детально.

Гущенко обняв дружину i поцiлував у м’якi губи.