Війни художників

Потужнiсть ламп забезпечувала гарну видимiсть зiрок у нiчний i денний час. Треба було добитися того, щоб зiрки свiтилися вночi досить яскраво, а вдень зберiгали рубiново-червоний колiр. Друге завдання було особливо складним, тому що червоне скло, освiтлене ззовнi, а не на просвiт, видасться чорним. Щоб вирiшити цю проблему, зiрки було покрито молочним склом. Воно добре розсiювало свiтло ламп i водночас вiдбивало денне свiтло, що пом’якшувало чорноту рубiнового скла.

З репродуктора на стовпi линуло:

Солнечным и самым светлым краем

Стала вся Советская земля.

Сталинским обильным урожаем

Ширятся колхозные поля!

– Ти розумiеш, несвобода – своерiдна плата за суспiльство рiвних можливостей, за те, що у кожного е шматок хлiба. Але я прошу тебе, Марiе, нiяких подiбних розмов зi стороннiми, навiть близькими знайомими, нiяких вiдповiдей на провокацiйнi запитання. Запам’ятай – у краiнi все чудово! Все, що «не так», помiчають тiльки тi, хто бачив iнше життя. Або жив iншим життям.

– Чому ти менi говориш про це саме зараз? Через того в пенсне?

– Нi. Вiн тут нi до чого. Я говорив про це тобi вже багато разiв. Просто ти не сприймала це серйозно.

* * *

У художника Миколи Гущенка були всi пiдстави закликати дружину до обережностi, тому що вiн мав бiографiю, з якою, взагалi-то, жити в Радянськiй Росii не рекомендувалося. Вiн прожив майже 17 рокiв за кордоном, причому останнi 12 – у буржуазнiй Францii, яка разом з Англiею в 1940 роцi була найбiльш потенцiйним супротивником СРСР.

Гущенко частенько шокував товаришiв по мистецькому цеху i самого товариша Герасимова своiм буржуазним виглядом – гетрами, твiдовим пiджаком i традицiйною французькою книгою в бiчнiй кишенi. Позаочi його називали Французом i дивувалися, як йому вдалося повернутися до СРСР i навiть отримати кiмнату в московськiй комуналцi на вулицi Бiговiй.

У художнiх колах його вважали ледь не представником буржуазного мистецтва – зокрема, пiдозрювали у прихильностi до iмпресiонiзму i, страшно навiть подумати – фовiзму. Фовiсти [1 - Вiд фр. fauve – дикий.] бруднили полотно стихiйними емоцiями i гiпертрофованими кольорами!

Імпресiонiсти та фовiсти, непмани вiд мистецтва i вороги соцреалiзму, як вiдомо, не бажали об’ективно вiдображати реальнiсть, натомiсть прагнули вплинути на вiдчуття глядача.