Війни художників

Берiя взяв аркуш у руку, i той ледь помiтно затремтiв, виказуючи хвилювання наркома. Прочитав, вирячивши очi й клiпаючи вiями. Хрипко сказав:

– Кобо, я в це не вiрю. Ти ж знаеш, що нiмцi дуже зацiкавленi дружити з нами. Їм же Англiя й Францiя оголосили вiйну, – обережно вiдповiв Берiя.

Обидва говорили з грузинським акцентом: «Тi чiтал ета? Коба, я в ета не верью». Тiльки вузькому колу було дозволено називати Сталiна Йосипом Вiссарiоновичем, для решти вiн був «товариш Сталiн». І лише кiльком найближчим соратникам дозволялося називати його Кобою – Молотову, Берii, та й то – в розмовах сам на сам.

Малий Йосип-Сосо в юностi сам обрав собi це iм’я-прiзвисько. Запозичив з грузинського роману Олександра Казбеги «Нуну». У ньому Коба був героем повстання, вождем горцiв, що кладе життя за iдею.

Сталiн пiдiйшов до наркома, взяв у руки шифровку, ще раз перечитав, згори вниз утупився важким поглядом у Берiю (видно було, як на чолi пульсуе синя жилка), сказав:

– Зацiкавленi дружити? Були зацiкавленi! Коли думали, що ми сильнi.

На хвилину запала мовчанка. Вони дивилися один на одного. Берiя вiдвiв погляд.

– Нiмцi нiзащо не будуть воювати на два фронти, – Берiя поправив пенсне. У свiтлi настiльноi лампи, яку нервово то вмикав, то вимикав Сталiн, було видно вiдбиток пальця на скельцi.

– А який перший фронт? З Англiею? – Сталiн говорив тихо, переходячи iнодi ледь не на шепiт. Цей його шепiт зазвичай лякав, а iнодi просто паралiзував людей.

 – Ти, Лаврентiю, слiпий! Думаеш не головою, а задом! Вони не воюють! І не збираються! Сьогоднi фронту не iснуе. Англiйцi й французи воюють з Адольфом лише на паперi – в газетах та дипломатичних нотах. Жодних серйозних бойових дiй! Навiть натяку! Сидяча вiйна. Чи навiть лежача. Дивна вiйна. Так це називають американцi. А якщо Гiтлер доб’еться миру з Чемберленом? Ти ж знаеш, що Гiтлер не раз пропонував це. І Чемберлен не хоче вiйни! Затримка лише за прийнятними умовами, якi влаштують i Лондон, i Берлiн!

Сталiн кинув шифровку на стiл.

Ударив по нiй долонею, як припечатав. Пройшов до дверей i назад. Продовжив:

– І, як менi доповiв Молотов, на днях утрутилися американцi. Якi сплять i бачать, як помирити Гiтлера з буржуями. І натравити на нас! Ти знаеш, що особистий посланець Рузвельта Уоллес на днях вiдвiдав Адольфа i тепер поiхав до Лондона? Впевнений, Адольф знову висунув умови перемир’я через цього Уоллеса.