Війни художників

У тишi було чутно, як гучно дихае його велике тiло. Вiн раптом згадав про незапалену сигару, простягнув руку за запальничкою у виглядi Бiг-Бену i почав повiльно розкурювати сигару, огортаючи себе i Мензiса клубами духмяного диму. Помiтив, що той мимоволi скривився, наче вiд зубного болю.

– Мензiсе, ви нiколи не палили? – Черчилль вiдкинувся на спинку крiсла.

Мензiс на хвилину замислився, почухав кiнчик носа, який вiд тiнi, що пробiгла худим обличчям, здавалось, загострився, i вiдповiв:

– Нi, my lord.

– Чому? – в голосi Черчилля вiдчувалося щире здивування.

– Не знаю, my lord, – стенув плечима Мензiс. – Наче не маю в цьому потреби.

Черчилль посмiхнувся:

– Чому? Говорять, що сигари негативно впливають на взаемини з жiнками. Це повна нiсенiтниця! Запитайте у моеi дружини – Клементини. Упевнений, що старiсть впливае набагато гiрше. Скажу бiльше: якби я не палив, то вже був би трупом.

– Ви заперечуете результати наукових дослiджень? – ввiчливо запитав Мензiс.

На лобi у нього з’явилося кiлька зморшок.

– Так, заперечую! – з жаром вигукнув Черчилль. – І ви зараз зi мною погодитеся! Це було пiд час Першоi свiтовоi. Я вийшов з блiндажа. Хотiв закурити, але згадав, що забув сiрники. Повернувся назад, i, щойно зачинилися дверi, в те мiсце, де я стояв, ударив снаряд. Всi, хто спочатку вийшов разом зi мною, загинули.

Мензiс щиро розреготався:

– Дiйсно! Мy lord, ви спростували всi науковi викладки!

– Отож.

Але, як говорять нашi союзники французи, «реверон а нотр мутон» – «повернiмося до наших баранiв». Ми повиннi всiляко стримувати Сталiна вiд подальшого падiння в обiйми Гiтлеру. У цьому випадку згвалтування вусача нам набагато вигiднiше, нiж його шлюб.

– Пiсля того, як Ради показали слабкiсть у фiнськiй кампанii, Гiтлер став уникати сталiнських обiймiв, – зауважив Мензiс. – Жодноi зустрiчi на високому рiвнi…

– Правильно. Дружать iз сильним, – погодився Черчилль. – Слабак, навпаки, сам напрошуеться у друзi до сильного.

– Виступаючи у танковому вiйськовому училищi пiд Берлiном, Гiтлер знову говорив про необхiднiсть початку швидкого руху Нiмеччини на схiд.

– Це точна iнформацiя? – явно зацiкавлено запитав Черчилль, випускаючи вгору кiльця диму i уважно спостерiгаючи, як вони, повiльно похитуючись, пiдiймаються вгору i розчиняються у повiтрi.

– Абсолютно, – запевнив Мензiс. – Ми маемо стенограму виступу.