Війни художників

Можливо, навiть до перемоги комунiзму.

Гiлки з першим зеленим листям тяглися до нього. Задоволено посмiхнувся – весна! Пихнув люлькою. Озирнувся, шукаючи поглядом когось iз охоронцiв.

– Товаришу Рибiн, iдiть сюди, поставте крiсла бiля альтанки.

А ще навеснi й улiтку вiн любив працювати в альтанках, розкиданих по всьому саду. То в однiй, то в iншiй. Залежно вiд настрою. Туди йому несли чай, папери, iжу. Вiн вiдчував, що вiд сьогоднi вiн уже знову може працювати в саду.

На газонi перед ганком, весело цвiрiнькаючи, скакали, мабуть, радiючи раннiй веснi, горобцi.

Тут горобцi, а в Кремлi лише ворони – чому так? Зняв шинель з одного плеча, йому миттю кинувся на допомогу охоронець, знiмаючи й з iншого. Одяг був частиною його образу. Груба шинель, простi м’якi чоботи на низьких пiдборах. Чоботи, якi вiн роками вiдмовлявся мiняти, дозволяючи лише ремонтувати.

Весняне сонечко пригрiвало, скрiзь пробивалася зелена травичка. Це все породжувало жагу дiяльностi, жагу до життя. Вартовий у формi НКВС, у будцi бiля ворiт, витягнувся в струну i вiддав честь.

«Гарна виправка, молодець», – кивнув йому Сталiн.

Спочатку вiн жив у Кремлi, у квартирi, яка була на поверх нижче вiд його кабiнету, але згодом лише приймав там найближче оточення. Членiв Полiтбюро. Коли хотiв вiдпочити пiсля важкого дня. Туди завозили ящик його улюбленого вина «Кiндзмараулi».

Кремлiвськi квартири, в якi спочатку в’iхали народнi комiсари, були крихiтними. Колись у них жила челядь, що обслуговувала царя, коли той приiздив у «другу столицю».

Сталiн не мiг жити у квартирi прислуги. Нехай навiть царськоi. Вiн побудував чотири дачi. Утiм, користувався лише однiею, Ближньою.

Така назва вказувала на те, що замiський будинок був розташований найближче до Кремля. Іншими трьома дачами, в Семенiвському, Липках i Зубаловi, вiн практично не користувався. Там зазвичай жили лiдери дружнiх краiн або Комiнтерну, коли приiжджали в Москву.

Раптом обличчя Сталiна насупилося. І гарний настрiй, з яким прокинувся, безслiдно зник. Вiн згадав, як уночi та шльондра Давидова сказала, що вагiтна.

І тепер iз цим потрiбно щось робити. Сказав iй, щоб зробила аборт. І врештi, нiбито переконав ii так зробити. А якщо посмiе не послухатись? Треба доручити цю справу Власику. Йому бiльше не потрiбнi дiти. Цi постiйнi проблеми пов’язанi з ними, е спроби впливати на нього через дiтей. Досить iз нього тих трьох, що вже мае.

Шкода, що помер його незмiнний помiчник i спецiалiст по «темних» справах Микола Товстуха.