Війни художників

Був туберкульозником з однiею легенею. Шкода. Тож усе-таки доведеться доручити цю делiкатну справу дуболому Власику. Іншого виходу немае. Можна було б доручити Берii. Але – нi. Занадто багато влади за короткий час узяв нарком. Противагою треба мати iншу силу. Нею буде Власик.

Дванадцята дня. Вiн майже нiколи не вставав ранiше цього часу. А от сьогоднi не спалося. Нервова нiч. Шифровка вiд резидента в Берлiнi. Та ще ця шльондра – Давидова.

Весна! Нарештi весна! Весна 1940 року. У цьому роцi багато чого мае вирiшитися.

Якщо вiн програе…

– Власику, – погукав вiн вiрного охоронця. Той миттю виринув iз-за спини, немов чекав на його заклик. – Нехай Поскрьобишев знайде в музеi – не знаю, у якому, хай дiзнаеться, в якому вiн знаходиться, – лист або хоча б текст листа Івана Грозного Девлат Гiрею, коли той захопив i спалив Москву. Дзвони зараз…

«Якщо правда, що Гiтлер нацiлився на СРСР, то треба термiново мобiлiзовувати всю економiку, вiдмiнити вихiднi, не говорячи вже про вiдпустки, за вiдсутнiсть на роботi – тюрма, за брак – тюрма.

Тiльки так можна розмовляти з цим народом! Тiльки з позицii сили! Як Іван Грозний. Інакше нiчого не вийде…» – Сталiн повiльно пiднявся на ганок, повiльно повернувся до спальнi.

В його кiмнатi застеляла лiжко Валечка Істомiна – сестра-господарка Ближньоi дачi. А крiм того, його економка, нянька, iнодi, коли треба – таемна дружина.

На Ближнiй вона прислужувала вже п’ятий рiк. Їi привiз сюди Власик у ролi прислуги Хазяiна i своеi коханки. Та не так сталося, як гадалося.

Валя сподобалася самому Хазяiну, i Власик вiдступився. Жiнок на його вiк вистачить.

Поступово Сталiн звик до неi. І пiсля смертi дружини Татки вона стала чимось на зразок наложницi. Коханки змiнювалися – Давидова, Барсова, iншi. А Валя залишалася. Вона нiколи не демонструвала незадоволення, коли вiн привозив коханок. А коли кликав ii – мовчки йшла до його лiжка.

Про цей бiк iхнiх стосункiв мало хто знав. Черговi офiцери нерiдко намагалися залицятися до гарненькоi економки, притиснуши ii в кутку, не знаючи, що за це можна накласти головою.

Валечка була неприступною i цим рятувала iм, а можливо i собi, життя.

Колись, пiсля смертi Татки, вiн довго думав: чи повинен вождь мати офiцiйну дружину? І, врештi-решт, вирiшив – не обов’язково.

Узяти за приклад класикiв марксизму. Енгельс був неодруженим i мав любовний зв’язок iз господинею квартири, яку винаймав. А коли спiвмешканка померла, переключився на ii сестру.