Вона має таємницю

Спочатку я використовувала блиск i туш на вулицi пiсля виходу з будинку по дорозi в школу. Потiм зробила зовсiм ризиковано – нафарбувалася вдома та пройшла повз Лiнду, чекаючи ii iнфаркту. Але, звичайно, вона нiчого не помiтила на моему обличчi. Адже вiд крему i тушi насправдi моя зовнiшнiсть практично не змiнювалася.

* * *

– Може, приготуемо сьогоднi щось разом? – запропонувала якось Лiнда. Нiколас знову подався в чергове вiдрядження, i ми залишилися вдвох.

– Гаразд, – сказала я.

Подумала, що настав нам час зблизитися, поговорити по-жiночому на кухнi пiд час приготування пасти або запiкання риби.

Ми так iнодi робили з мамою – змiшували тiсто для печива, розкатували на столi присипаному борошном, вирiзали з нього зiрочки i сердечка, укладали на деко, весь цей час говорили про всяку всячину. Мама розпитувала мене про те, що я вiдчуваю по вiдношенню до вчителiв, чи подобаеться менi якийсь хлопчик, що ми подаруемо на день народження подружки, питала, чи йде iй нова сукня з вирiзом ззаду. А коли печиво було в духовцi, ми в очiкуваннi його готовностi обговорювали плани на майбутне, мама обов’язково питала мене, куди б я хотiла поiхати на канiкули i щоб я хотiла з’iсти завтра на снiданок. Печиво заполоняло своiм ароматом все бiльше територii нашоi квартири, ми з нетерпiнням чекали його готовностi. А потiм ми звали тата. Або вiн сам приходив, адже перед ароматом домашньоi любовi його дiвчат важко було встояти. Мама вручала татовi печиво у формi сердечка i говорила, що це ii сердечко, а я давала татковi свое. Вiн обiймав маму i цiлував ii в щiчку, обiймав мене i цiлував мене в щiчку. Вiн говорив про те, що наше печиво найсмачнiше на свiтi, i вiн нiколи не iв такого смачного печива нi в одному, навiть найдорожчому, ресторанi планети. І я так радiла тому, що йому сподобалося, що думала про кар’еру кухаря. У мене навiть був блокнот, в який я виписувала рецепти печива та iншоi випiчки.

Але з Лiндою було все iнакше. Вона доручила менi чистити картоплю, а сама дивилась телевiзор.

Вона коментувала новини i говорила, що наша краiна котиться до дна. Утiм, на ii думку, увесь свiт котиться на дно, i скоро ми всi помремо. Пiсля картоплi я отримала iнше завдання – чистити гриби. Отак я сидiла над смiттевим вiдром, нахилившись, чула нарiкання Лiнди. Менi було нудно, я взяла навушники i стала слухати музику. Так i минуло наше спiльне приготування iжi. Поiдали ми наш кулiнарний шедевр у повному мовчаннi.