Вона має таємницю

Вона про щось згадувала, я про щось мрiяла, вона тiкала вiд реальностi в минуле, а я тiкала в майбутне.

Мое життя стало полягати в очiкуваннi Нiколаса з вiдрядження, адже йому я могла розповiсти про своi потреби, i кожен раз вiн допомагав менi, привозив менi крем або парфуми, нормальнi людськi дiвочi труси, якi не були схожi на панталони староi бабцi або на дитсадковi труси з качечкою, якими мене щедро отоварювала моя прийомна матуся. Ще я отримувала красивi заколки на волосся i сережки. Та й взагалi, Нiколас був моiм дилером краси зi свiту далеких краiн i аеропортiв.

Вiн був моею надiею на прекрасне, на щось мого розмiру, на щось, що смачно пахне i що робить мене жiночною. Ще ми кожного разу грали з ним в шахи. Вiн кожного разу пiддавався менi, i я вигравала.

– Тiльки в цей раз не пiддавайся! – сказала я одного разу i помахала страхiтливо пальцем!

– Обiцяю! – посмiхнувся вiн i пiдморгнув.

– Серйозно! Я в цьому мiсяцi переграла найрозумнiшого ботана в нашiй групi! Тому тепер я зможу здолати тебе!

– Вiрю!

І так я знову виграла.

– Ти ж не пiддавався? – вирiшила на всякий випадок перевiрити я.

– Нi, звичайно!

– Чесно?

– Чесно!

Я заплескала в долонi i поцiлувала дядька в щоку. А потiм попрямувала на кухню. А Нiколас, потираючи щоку, сказав загадково:

– Ти знаеш, iнодi ти виграеш бiльше, дозволивши виграти твоему супротивнику.

– Що ти сказав? Так значить, ти все-таки пiддавався?

– Нi, звичайно! – засмiявся Нiколас.

Я обожнювала його.

Його смiх, його мудрiсть, його подарунки, його добрий погляд, його костюми. Але не любила його валiзи. Вiн постiйно iхав. Тому мое життя переважно складалася з дуже складноi для мене шкiльноi програми, занадто нудних для мене шахiв, насмiшок однокласникiв, якi не хотiли спiлкуватися зi мною в мiшкуватому светрi i довгiй спiдницi, називали мене «мауглi» i виштовхували з черзi за iжею в iдальнi. І зi спiлкування з Лiндою, в якому кожна з нас перебувала десь далеко один вiд одного в своiй полiпшенiй версii реальностi.

* * *

Одного разу до нас на шахи прийшов Алекс. Мiстер-популярнiсть з паралельного класу. Спочатку я розлютилася на те, що вiн прийшов в нашу зграйку нудних ботанiв, я чекала, що вiн почне глумитися над нами i демонструвати свою перевагу. Вiн же звик забивати голи, представляючи iнтереси всiеi школи i зривати овацii трибун. Перемагати на Олiмпiадах, перемагати на дискотеках, пiдкочуючи до дiвчаток.