Вона має таємницю

– Я думала, ви взагалi це не робите, думала, у тебе коханка, i ти береш ii з собою у вiдрядження.

– У мене немае коханки.

– Дивно, ти ж такий гарний.

– Менi здаеться, у нас сьогоднi дивнi теми для розмов.

– А я тобi подобаюся?

– Я люблю свою дружину.

– Неправда. Вона стара, негарна, зла i бездарна.

– Не говори так.

– Ти i сам це знаеш. Нiхто не розумiе, чому ви разом.

– Я зроблю вигляд, що не чув цього, лише через те, що у тобi зараз велика кiлькiсть гормонiв. Але давай тему мого сексуального життя i любовних вiдносин ми бiльше пiднiмати не будемо.

– Значить, я тобi не подобаюся?

Нiколас натиснув на газ, а я подивилася на його ширiнку з надiею на те, що у нього виникла на мене ерекцiя, я ж весь цей час направляла своi колiна в його сторону i розстебнула гудзик на грудях.

* * *

Наступного дня у мене був день народження. Ми пiшли святкувати в кафе. Нiколас тримався холодно i намагався не дивитися в мiй бiк. Але як тiльки Лiнда кудись вiдлучалася, я раз по разу кидала на дядечка викличнi погляди, немов у мене вселився диявол.

Менi здавалося, це весело. Тим бiльше, що отой день народження був похмурий, як нiколи. Ми мовчки iли пасту, пили колу. Потiм вони почали вести нуднi балачки про бiженцiв, про нерiвнiсть жiнок i чоловiкiв у мусульманському свiтi, про економiчну кризу. Навiть не знаю, що гiрше – мовчки давитись макаронами чи слухати про полiтику i бiженцiв. Саме те, що потрiбно дiвчинцi на ii день народження.

Наступного ранку Нiколас раптово вiдлетiв.

– Вiн же обiцяв залишитися. У тебе ж скоро день народження, – промовила я, дiзнавшись новину.

Лiнда сумовито глянула на мене, i я вперше пройнялася болем ii самотностi. В моему серцi щось защемiло, адже я знала, як це – залишитися самiй посеред моря…

Вона абияк проковтнула свою кашу, напевно, в ii горлi i без того стояв ком. Не доiвши, встала з-за столу, викинула залишок з тарiлки в смiття, закинула тарiлку в посудомийну машину i пiшла на пляж. Чим ближче був ii день народження, тим сумнiше вона ставала.

Тим бiльше iжi залишалося на ii тарiлцi вранцi, тим з бiльшою злiстю вона закидала цi тарiлки в машинку, тим голоснiше вона гримiла дверима, йдучи плавати. Я боялася настання ii свята. Але воно настало.

У день народження Лiнди ii зранку не було вдома. Я не знала, куди вона подiлась.

А ближче до вечора вона повернулася. Я побачила, як вона стоiть босонiж на пiску i дивиться на море, дув холодний вiтер, зривався дощ.