Скарби феї Моргани

Юнаки повернулися на танцмайданчик. Тед озирнувся, але нi Еллiс, нi Майкла вiн не побачив.

Вони там, у дворi, стоять в обнiмку, – промайнуло у нього в головi. -Я повинен побачити це на власнi очi, – i Тед вибiг iз залу. Але навколо нiкого не було, взагалi нiкого. – Де ж вони?

Раптом Тед почув шум, який доносився з-за дерев, що росли бiля паркану. Юнак побiг туди. Його погляду постала неприваблива картина: Майкл намагався притиснути Еллiс до паркану i поцiлувати. Дiвчина ж вiдбивалася, що е сили.

– Вiдчепись, не треба, припини, – намагалася вона вiдштовхнути Майкла.

– Вiдчепись вiд неi, – недовго думаючи Тед, схопив того за комiр пiджака, i вiдiрвав вiд дiвчини.

– Спенсер, знову ти! – зло подивився на нього Майкл i, не роздумуючи, вдарив в обличчя. Тед встояв, тiльки помацав нiс – чи не йде кров. Потiм вiн глузливо подивився на свого суперника:

– Хочеш бiйки?

– Нi, будь ласка, Тед, Майкл… – зi страхом дивилася на них Еллiс.

– Хочу, – з викликом подивився на Теда його суперник.

– У кiмнатi.

– Тодi тобi не пощастило, – губи Майкла скривилися, вiн весь був у передчуттi: нарештi вiн помститься цьому Спенсеру за свою поразку в чемпiонатi.

– Що тут вiдбуваеться? – Джеффрi шукав свого друга i прибiг на шум. Вiн побачив перелякану, трохи пошарпану Еллiс, i Майкла, який направив на Теда свою чарiвну паличку.

– Тед захистив мене, – вiдповiла йому Еллiс, – а тепер Майкл хоче на нього напасти. Джефф, зроби ж що-небудь! – вона благально подивилася на Джеффрi. Але вiн нiчого не встиг зробити: Майкл змахнув паличкою в бiк свого суперника, i з неi вилетiв бiлий промiнь. Тед був беззбройний. Механiчно вiн захистився рукою, i, о диво: з його долонь з'явився блакитний прозорий щит. Бiлий промiнь вдарився в нього, вiдскочив, i повернувся назад, збивши Майкла з нiг.

Джеффрi i Еллiс з захопленням дивилися на Теда. Але юнак i сам не зрозумiв, що зробив i з подивом оглянув своi долонi. Нiхто з них не помiтив, як Майкл насилу пiднявся i пiшов.

– Тед, це було круто! – вигукнув Джефф.

Юнак не вiдповiв, так як ще не оговтався вiд того, що вiдбулося.

– Класно, Тед, i дякую тобi, – посмiхнулася йому Еллiс. – Вибачте, я пiду до себе.

Еллiс пiшла, а Тед сумно дивився iй услiд.