Скарби феї Моргани

– Не переживай, – Джеффрi поклав йому руку на плече, – А хочеш, через кiлька днiв я влаштую вечiрку? Запрошу кiлька однокласникiв, в тому числi i Еллiс. І у тебе буде шанс запросити ii на побачення.

– А вона прийде? – Тед подивився на Джеффрi з надiею.

– Звiсно! Менi вона не вiдмовить – я вмiю переконувати.

– Було б непогано. Ти не образишся, якщо я пiду в кiмнату? Щось менi не по собi.

– Ти думаеш, я залишуся один веселитися в залi? Нiзащо! До речi, пiсля твого вчинку вона подивилася на тебе з захопленням, – зауважив Джеффрi, i Теду стало тепло на душi вiд цих слiв.

На наступний ранок, попрощавшись з усiма, Тед i Джеффрi зi своiми речами спустилися в двiр. Ось i все, закiнчилися щасливi шкiльнi роки. Що чекае iх там, в новому життi? Якщо Тед трошки i представляв свое майбутне, то для Джеффрi воно було невiдомим.

Друзi тепло прощалися один з одним, обiцяючи зателефонувати в найближчi днi. Їм було сумно усвiдомлювати, що бiльше нiколи в життi вони не переступлять порiг своеi школи (як учнi), тому вiдтягували свою телепортацiю, як могли.

Але час не зупиниш. Останнi «пока, дзвони», i кожен натиснув на камiнь свого перстню.

Глава 2

Через кiлька днiв пiсля закiнчення школи Тед домовився про зустрiч з Третiм Магiстром. Вiн добре вiдпочив пiсля важкого навчального року, i йому не терпiлося зайнятися справою. Хоча, робота в музеi Теду здавалася нудним заняттям, але пропажа спiвробiтника музею пiдбурювала його цiкавiсть. Втiм, спiвробiтник мiг зникнути або добровiльно, або через особистi проблеми, якi не пов'язанi з музеем.

За п'ятнадцять хвилин до призначеноi зустрiчi Тед подумав про Магiстрат i натиснув на камiнь свого перстню-порталу. Як i слiд було очiкувати, вiн виявився перед головним входом в святая святих чарiвного свiту.

Магiстрат Чарiвникiв Великобританii перебував в Лондонi. За часiв секретностi вiн був невидимий для звичайних людей. Тепер же, кожен мiг побачити це великий будинок, а в певнi години i днi – вiдвiдати з екскурсiею.

Щоб не бентежити звичайних людей, всерединi будiвлi не було навiть натяку на диво. Але так тiльки здавалося на перший погляд. У Магiстратi було дуже багато дверей, невидимих для непосвячених. І вели вони в кiмнати, де вченi-маги вдосконалювали силу чарiвництва, винаходили новi зiлля, проводили експерименти, створювали новi чарiвнi артефакти, зберiгали знання… Розповiдали, що в пiдземеллях навiть тримали в'язнiв.

Тед увiйшов в Магiстрат.