Скарби феї Моргани

На входi його зустрiв охоронець, який поцiкавився у юнака, з якою метою вiн прибув в Магiстрат. Пiсля короткого пояснення, охоронець пропустив Теда всередину i розповiв, як пройти до Третього Магiстру.

Тед пройшов по великому залу, де туди-сюди снували по своiх справах чарiвники i чарiвницi. Повернувши направо, вiн зiткнувся з високим чоловiком.

– Ой… – пискнув Тед вiд несподiванки. – Вибачте будь ласка…

– Нiчого страшного, – вiдповiв той. Тед продовжив свiй шлях, але чарiвник гукнув його: – Стривайте, ви ж Тед Спенсер?

Юнак обернувся.

Цiкаво, хто тут, в Магiстратi, мiг його знати?

– Так це я. Але, вибачте, я вас не пам'ятаю.

– Альфред Фортеск'ю, батько вашоi однокласницi – вже, правда, колишньоi однокласницi – Еллiс. Ми зустрiчалися з вами. Це було давно – чотири роки тому.

– Так правда.

Тед знiяковiв. Це ж треба – зiткнутися в Магiстратi з батьком Еллiс! А вiн i забув, що той працював помiчником Другого Магiстра. Цiкаво, чи зручно запитати його, як вона поживае, чи нi? Всi цi думки промайнули в головi Теда зi швидкiстю блискавки.

– Я можу вам допомогти, Тед? Що ви шукаете? – запитав мiстер Фортеск'ю.

– У мене зустрiч з Третiм Магiстром, з приводу роботи.

– Ось як! Пiднiмайтеся на лiфтi на третiй поверх – там володiння Третього Магiстра. Ну, щасливо вам, Тед! Був радий зустрiчi з вами, адже Еллiс багато про вас розповiдала, особливо пiсля того випадку.

– Спасибi. До побачення.

Мiстер Фортеск'ю вiдправився у своiх справах, а Тед пройшов в коридор, де знаходилося близько десяти лiфтiв i юрмилася купа народу.

Почувся дзвiнок, один з лiфтiв вiдкрився i миттево почав заповнюватися чарiвниками. Щоб встигнути на зустрiч, юнак абияк заштовхнувся в всередину. Лiфт злетiв вгору, зупиняючись на кожному поверсi.

– Третiй поверх, – сказав електронний голос лiфта, i Тед вийшов.

На поверсi вiн озирнувся. Вiн стояв посеред довгого коридору, де було багато однакових дверей… Тед застиг в замiшаннi – вiн не знав, куди йти.

– Вам допомогти? – запитав його молодий чарiвник в темно-малиновiй мантii.

– Так, непогано б, – соромливо посмiхнувся Тед. – У мене зустрiч з Третiм Магiстром. А я в перший раз тут.

– Тодi дозвольте вас проводити, – люб'язно запропонував юнак.

– Спасибi. Це буде до речi, а то я боюся спiзнитися.

– Не варто подяки – це моя робота, – посмiхаючись, вiдповiв малиновий маг.