Скарби феї Моргани

Чарiвник провiв його по коридору, потiм вони повернули направо, увiйшли в якiсь дверi i опинилися в приймальнi Третього Магiстра. За столом бiля стiни сидiв ще один молодий чарiвник в такiй же малиновiй мантii. Також в кiмнатi знаходилося кiлька стiльцiв для вiдвiдувачiв. З приймальнi виходили ще однi дверi – швидше за все, в кабiнет Магiстра.

– У цього хлопця зустрiч з Третiм Магiстром, – сказав супроводжуючий секретарю. Той подивився в свiй журнал зустрiчей.

– Ви, мабуть, Тед Спенсер? – запитав вiн.

– Так це я.

– Сiдайте. Магiстр зараз вас прийме, – Тед сiв на вiльний стiлець, а секретар вiдправився доповiдати про нього Магiстровi. Через деякий час вiн повернувся i кивнув Теду: – Пройдемо зi мною.

Тед пiдвiвся i увiйшов до кабiнету. Інтер'ер кiмнати був дуже простий: великий стiл, за яким сидiв сам Магiстр, кiлька стiльцiв, шафа з книгами, на стiнi висiло три картини. Побачивши Теда, Магiстр пiдвiвся, привiтно посмiхнувся йому i простягнув руку, яку Тед потиснув.

– Я радий бачити вас, мiстер Спенсер.

Дуже радий! Сiдайте. Що будете пити?

– Каву, будь ласка.

– Двi кави, – кивнув Магiстр секретарю.

Той вийшов, i через мить перед ними з'явилися чашки з кавою i печиво. Магiстр не поспiшаючи зробив ковток, смакуючи напiй. Тед наслiдував його приклад, але кава виявилась занадто гарячою. Вiн поставив чашку на стiл.

– Що ж ви не п'ете? Перед розмовою потрiбно промочити горло. Або вам не сподобалась кава? – запитав Магiстр.

– Що ви, кава дуже смачна, але я не п'ю гарячу, сер.

Магiстр зробив ще один ковток i почав свою розповiдь.

– Як я вже казав, в Британському музеi е вiддiл магii. Вiн з'явився чотири роки тому, пiсля скасування секретностi. Ви були одним з головних учасникiв тих подiй, мiстер Спенсер. Два роки Чорний Чаклун буквально тероризував Англiю, намагаючись пiдпорядкувати собi всiх – i чарiвникiв, i звичайних людей. І все це було бiльш нiж дивно. Адже Чорний Чаклун – безсмертний чарiвник i нiколи не втручався в справи, скажiмо так, смертних.

І тiльки вам вдалося знайти притулок лиходiя i знешкодити його. Пiсля того як Чорний Чаклун перенiсся в свiй свiт, на очах у багатьох чарiвникiв i звiчайних людей, наше iснування вже нi для кого не було таемницею. Що ж, люди прийняли це спокiйно. Не всi, звичайно, але не будемо про це. Тодi нам, Трьом Магiстрам, i прийшла iдея вiдкрити в Британському музеi вiддiл магii. Багато чарiвникiв пожертвували туди своi артефакти.