Скарби феї Моргани

І де тут таемниця? Може, мiй попередник сховав якiсь записи в архiвi, якi допоможуть менi вiдповiсти на цi питання? Ось тiльки якi питання? Мiстер Мерлег виглядае звичайним службовцем.

– Тепер, мiстер Спенсер, вiзьмiть свою чарiвну паличку i доторкнiться нею ось до цього експонату.

Це був меч з рiзьбленою рукояткою. Тед так i зробив. З'явилася фiгура дуже стародавнього чарiвника в серпанку. Вона почала говорити:

– Я – Мерлiн, чарiвник i чародiй, тримаю в руках меч Екскалiбур. Вiн був викуваний самим богом…

– Тепер знову торкнiться паличкою меча, – сказав мiстер Мерлег, Тед доторкнувся, i фiгура зникла.

 – Ось бачите, вам навiть не потрiбно знати все це напам'ять. Вашi обов'язки будуть лише в тому, щоб приводити в дiю паличкою чарiвнi предмети. Але бажано, щоб ви знали про них все. Думаю, що поступово у вас це вiдкладеться в головi. Ще я хочу познайомити вас з нашими чарiвними кiмнатами. Людям вони дуже подобаються.

Вони зайшли в першу кiмнату, над дверима якоi висiла табличка: «Переможи Чорного Чаклуна».

В кiмнатi було темно.

Цiкаво, чи знае мiстер Мерлег, що саме я перемiг цього Чаклуна? – подумав Тед, але нiчого не сказав.

– Змахнiть паличкою, мiстер Спенсер.

Тед так i зробив. Кiмната засвiтилася слабким свiтлом. У протилежного боку, немов з безлiчi чорних пiщинок, почала збиратися чорна фiгура. Фiгура перетворилася в Чорного Чаклуна – чарiвника з пронизливими чорними очима, чорним довгим волоссям i одягненого в усе чорне – абсолютно не такого, яким той був насправдi.

Чаклун нацiлився на Теда паличкою, i з неi вилетiв червоний промiнь.

– Магана! – миттево зреагував Тед, а мiстер Мерлег розсмiявся.

– Це не справжне диво, мiстер Спенсер! Вiдвiдувачi отримують чарiвну паличку, не справжню, звичайно, список заклинань i борються з Чаклуном. І завжди перемагають.

– Це було правдоподiбно, – вiдповiв знiяковiлий Тед. Вiн змахнув паличкою – Чаклун розсипався, а свiтло згасло.

Вони пройшли до наступноi кiмнати, напис на якiй був таким: «Полiт на драконах».

За допомогою чарiвництва кiмната була перетворена на величезну територiю, де були лiс, рiчка i галявина, вкрита травою i квiтами.

– Де ж дракон? – поцiкавився Тед.

– Змахнiть паличкою.

Тед змахнув паличкою, i до них вiдразу ж прилетiв дракон коричневого кольору. Вiн опустився на колiна – так, щоб вiдвiдувачi могли видертися на нього.

– Але ж вiн не справжнiй, хоча диво вiдмiнне, – розчаровано сказав Тед.

– Так.