Скарби феї Моргани

Сьогоднi останнiй день, i бiльше шансiв у нього не буде. Потрiбно обов'язково допомогти Теду!

На годиннику було десять, всi мiсця вже зайняли випускники та вчителi, i в зал увiйшли директор школи, мiстер Санрайс i Третiй Магiстр. Їх зустрiли бурхливими оплесками. Роздача атестатiв почалася. Насправдi, кожного молодого чарiвника цiкавив зовсiм iнший предмет, який вiн отримае разом з атестатом. Це був перстень-портал, за допомогою якого дорослi чарiвники в лiченi секунди могли перемiщатися з мiсця на мiсце по територii Великобританii.

– Спенсер Тед, – почувши свое iм'я, Тед пiдвiвся й попрямував до сцени, щоб отримати довгоочiкуванi атестат i портал.

– Вiд щирого серця вiтаю вас, – сказав Магiстр – середнього зросту худорлявий чоловiк рокiв п'ятдесяти. Його чорне з сивиною волосся було коротко пострижене, а сiрi очi дивилися холодно i без емоцiй. – І приймiть вiд нас окрему подяку за допомогу в перемозi над Чорним Чаклуном.

– Дякую, Магiстр!

Молодий чарiвник взяв атестат, надiв на безiменний палець перстень i повернувся на свое мiсце.

Видача атестатiв закiнчилася. Всi встали, щоб розiйтися по кiмнатах, зiбрати своi речi i приготуватися до балу. Тед забарився, щоб, пропустивши Еллiс вперед, пiти за нею, але тут чиясь рука лягла йому на плече. Юнак озирнувся i побачив директора.

– Тед, можеш зайти до мене в кабiнет?

– Звичайно, мiстер Санрайс. Коли?

– Через пiв години.

– Добре, – кивнув Тед. Вiн озирнувся, але Еллiс вже вийшла з залу. Та й Джеффрi кудись зник. Вiн зiтхнув i вирiшив скоротати час в шкiльному кафе, щоб не пiднiматися знову в кiмнату. Воно було майже порожнiм. За одним iз столикiв Тед побачив Джеффрi Тоунс – той пив свою улюблену каву-лате.

– Ти чому мене не почекав? – дорiкнув йому Тед.

– Так я-то подумав, що ти пiшов без мене, i ось, вирiшив втопити свое горе вiд зради друга в кавi, – пожартував Джеффрi.

– Нi, мене директор затримав, – сказав Тед i замовив собi таку ж каву. – Хоче, щоб я до нього зайшов через пiв години.

– Навiщо? – здивувався Джеффрi.

– Не знаю.

– Може, хоче запропонувати тобi якусь роботу? – припустив друг.

– Роботу? Яку? – здивувався Тед.

– Хочеш викладати?

– Нi, ти що, це не для мене! – вiдмахнувся Тед.