Скарби феї Моргани

– Ну i вигляд у тебе, – розсмiявся Джеффрi. – Мабуть, i правда кошмар приснився.

– Ага, – погодився з ним Тед, схопився i побiг у ванну. Вмившись i привiвши себе в порядок пiсля тривожного сну, вiн прискiпливо подивився в дзеркало. Тед був повною протилежнiстю Джеффрi – карооким, брюнетом, мало схильним до жартiв, але це нiяк не заважало iхнiй мiцнiй дружбi. Юнак зiтхнув – вiн не знав радiти йому чи засмучуватися тому, що вiн закiнчуе школу. Адже вiн так i не наважився пiдiйти до Еллiс, щоб вiдкрити iй свое серце.

Треба ж, бувши ще пiдлiтком, вiн закохався у свою однокласницю, але дитяча закоханiсть не проходила, а згодом переросла в справжне кохання. Зiтхнувши, Тед повернувся в кiмнату i почав одягатися.

– Де ж кава? – невдоволено буркнув Джефф i, як у вiдповiдь на його слова, з нiзвiдки, на столi з'явилися двi чашки кави, тарiлка з тостами, джем i кiлька круасанiв. – Сiдай, Тед, – Джеффрi подивився на нього i кивнув на стiлець. – Якийсь ти дивний сьогоднi. Що ж тобi таке приснилося? – в його голосi прозвучала цiкавiсть.

– Дурницi, – вiдповiв Тед, знаючи, що Джефф вiд нього не вiдстане. – Наснилося, що мене катували.

– Ого! – очi Джеффрi округлилися i весь вiн пiддався вперед в передчуттi цiкавоi розповiдi. – Так я вже й все не пам'ятаю, – Тед намагався ухилитися. – Снилося, що я був в якомусь музеi, мене катували, а потiм якiсь три чарiвника взялися воскрешати чаклунку Людвiну.

– Людвiну? – перепитав Джеффрi. – Нiколи не чув.

– Я теж, – кивнув Тед.

– Гаразд, давай, повертайся на землю, пий каву i побiгли в зал, – i Джеффрi, закривши очi вiд задоволення, зробив ковток запашноi кави.

Вiн обожнював цей напiй i привчив до нього Теда. У вiльний час юнаки часто тiкали в маленьке мiстечко, бiля якого знаходилася iх школа, i дегустували напоi в невеликих кафешках.

Коли Тед i Джеффрi увiйшли до великого залу, майже всi переднi мiсця були зайнятi, але пильне око Джеффа розгледiло два порожнiх крiсла в другому ряду в самому центрi. Вiн уже потягнув Теда за рукав, але юнак вiдмовився i показав на iншi вiльнi мiсця, бiля вiкна i не так близько до сцени.

Джеффрi посмiхнувся i кивнув. Вони сiли i Тед став розглядати потилицю дiвчини, яка сидiла в двох рядах попереду нього. Джеффрi зробив вигляд, що дивиться у вiкно. Вiн давно розгадав серцеву таемницю свого друга, але не признавався. Нехай Тед сам йому про все розповiсть. Хоча, навряд чи. Тед така людина, що так i буде мовчки страждати вiд своеi любовi.