Скарби феї Моргани

Скарби феi Моргани

Свiтлана Гiльман

Проклятi артефакти #1

Ця книга безумовно сподобаеться любителям магii та подорожi у часi. Скарби феi Моргани – перша книга iз серii "Проклятi артефакти." Головний герой – Тед Спенсер – випускник школи Магii та Чарiвництва та новий спiвробiтник Вiддiлу Магii Британського музею. Вiн знайомить вiдвiдувачiв iз чарiвними артефактами; у вiльний час бере участь у змаганнях лицарiв-чарiвникiв та намагаеться домогтися кохання Еллiс – своеi однокласницi. Якось у музей потрапляе таемнича книга, написана невiдомою мовою.

Тед розшифровуе напис, i з'ясовуе, що книга – портал, який вiдправляе його у минуле на пошуки артефактiв. Вирушайте разом iз Тедом до Середньовiчноi Шотландii! Берiть участь у лицарському турнiрi, звiльнiть чарiвний лiс вiд злих тролiв та знайдiть Скарби Феi Моргани!

Свiтлана Гiльман

Скарби феi Моргани

Глава 1

Весь поранений, змучений, Тед сидiв на пiдлозi, притулившись до стiнки, i байдуже дивився на те, що вiдбуваеться: у великому залi, заставленому експонатами й вiтринами, трое чоловiкiв, одягнених в довгi плащi з капюшонами, робили якiсь манiпуляцii.

Один з них, саме той, який його катував, вимовив заклинання, яке Тед жодного разу не чув, махнув чарiвною паличкою, i на пiдлозi з'явилося два вогненних кола – один всерединi iншого. Мiж собою вони з'еднувалися лiнiями й утворювали осередки, в якi чарiвник помiстив по коштовному каменю. Посерединi кола була невелика пентаграма, куди вiн, з великою повагою, встановив статую жiнки, величиною з фут, зроблену з бiрюзи.

Вони хочуть повернути до життя злу чаклунку Людвiну, – подумав Тед, – а я не можу iм перешкодити. Я програв.

Чарiвник в капюшонi знову змахнув паличкою, Тед вiдчув бiль у боцi, та пiдскочив…

– Ой, Тед, не хотiв тебе лякати. Вставай давай, а то проспиш роздачу атестатiв, – юнак почув голос друга i озирнувся – вiн був у своiй кiмнатi, яку дiлив з Джеффрi з того часу, як переступив порiг Школи Магii та Чаклування. Треба ж, вiдтодi пройшло одинадцять рокiв, i сьогоднi, 30 червня, iм роздадуть атестати, i вони розлетяться хто-куди.

 – Ти чого? – запитав Джеффрi, сiроокий, завжди посмiхаючийся, блондин.

– Нi, нiчого, – вiдмахнувся Тед. – Сон дивний приснився. Напевно, це напруга пiсля iспитiв.

– Напевно, – погодився Джеффрi, не намагаючись вдатися в подробицi. – Давай, вставай, я вже вмився i замовив нам каву.

– Кава – це круто, – вiдповiв Тед, все намагаючись звiльнитися вiд свого сну.