Паперова лялька

Риси обличчя наче намальованi тоненьким олiвцем, темне густе волосся майже пряме, тiльки ледь вилося бiля шиi. А молодша Тiна вже на голову випередила Агату зростом, була доволi-таки кремезна, мала величенький гачкуватий нiс, завеликий рот, завеликi ступнi. Волосся аж занадто кучерявилося, i через те йому важко було дати раду. Але, попри грубувату зовнiшнiсть, Тiна мала лагiдну вдачу, була незаздрiсна i обожнювала свою привабливу старшу сестричку. В кiмнатi спали маленькi Катя i Паня, тому розмовляли пошепки:

– Розкажи, як його звати?

– Станiслав.

Стась.

– Вiн тобi сподобався?

– Дуже!

– А ви цiлувалися?

– Як можна? Ми тiльки-но познайомилися!

– А вiн пропонував одружитися?

– Тiно, отямся! Ми тiльки танцювали разом! Але це було казково!

– А якщо запропонуе, погодишся? Ну скажи, скажи, погодишся?

…Якось у суботу надвечiр (аби лихо не пiдгледiло) в дверi красномовно постукали. На порозi був маршалок[3 - Маршалок – сват.], що почав з двозначного питання: чи, бува, нема у вас телички на продаж?

Пiсля кiлькох обов’язкових реплiк, господар запросив його до столу.

Гiсть виставив на плетену скатертину пляшку горiлки, та сам не сiдав. Знавець весiльного етикету, вiн вiдповiдально враховував усi прикмети: сяде – справа не пiде.

Господар вiдкоркував пляшку – все! Згоду на весiлля отримано! Маршалок вийшов з хати та невдовзi повернувся з батьками нареченого.

Батько, перетинаючи порiг, примушений був нахилитися – зросту був такого, що мало не зачепився за приварцабок[4 - Приварцабок – притолока.

]. Та й мати була пiд стать йому. Питання про весiлля вирiшили того ж дня.

Агата була православна, Стась – католик. Але рiднi тихо й мирно погодились на вiнчання в костьолi. Благо, такий шлюб признавався обома конфесiями. Того ж таки дня уклали угоду про те, що батьки нареченого пiсля весiлля нададуть молодим у своему будинку квартиру i стiл – протягом двох рокiв.

Напередоднi весiлля, удосвiта, Стасiв дружба[5 - Дружба – товариш нареченого.

] об’iхав усе мiстечко. На шию своему коневi вiн повiсив декiлька дзвiночкiв, щоб його приiзд був чутний в кожному будинку.

Дружбу супроводжували музики. Був серед них молоденький грайек[6 - Грайек – скрипаль, музика.], що мiг своею грою розбурхати пристрасть навiть у самому цупкому серцi. Зупиняючись бiля будинкiв, дружба запрошував iх мешканцiв на весiлля.

Весiлля почалося у недiлю. Зранку батьки вже виглядали нареченого.