Вирій загублених душ

Гарячково запасалася лекалами, видивлялася гарнi моднi фасони. Залишила викладання, весь час проводячи за шитвом. Справа пiшла, з’явилися кошти. Однак податковi iнспектори виставили своi умови, якi нiчим не вiдрiзнялися вiд рекету. Так дiйшла черга до останнього з усiх можливих варiантiв – пiти по свiтах на заробiтки.

Коли жiнка замовкла, Сильвiо провiв рукою по своему негустому посивiлому волоссю, нiби прокидаючись, i сказав:

– Ти права, менi нема чого нарiкати на долю. А тобi я допоможу. Ось, вiзьми.

Вiн поклав перед Анею новенький мобiльний телефон.

Вона спочатку вiдмовилася вiд подарунка, а потiм взяла. Мовляв, тiльки заради дiтей. Дiдок виявився задушевний. Головне тепер – не перегравати, тиснучи на його почуття. Пiд час шопiнгу ii сивочолий супутник оплатив усi витрати.

Невдовзi Сильвiо знову запропонував свою допомогу, але Аня натякнула йому, що пересилати речi iй невигiдно, кращий спосiб – готiвка. Останнiм часом розмовляти зi своiм хазяiном молодiй покоiвцi було набагато простiше – адже насправдi це вона була його повелителькою.

Принаймнi вiн завжди повторював цi слова, коли вони залишались удвох.

III

Якщо у кишенi Сильвiо грошей меншало, то в Аниних дiтей та ii матерi iх бiльшало. У банк за грошовими переказами з Італii Шура Курилець ходила регулярно, наче по соцiальну допомогу. Насправдi це так i було. За iнших обставин дiти мали б отримувати кошти вiд рiдного батька, однак Аня вiдмовилася вiд алiментiв. Натомiсть вона отримала пiсля розлучення новий двоповерховий будинок, що його звiв своiми силами ii чоловiк, не вiдаючи, який крутий поворот може статися в подружнiх стосунках.

Власне, Валерiй поплатився за свою довiрливiсть, як це бувае з мiльйонами iнших чоловiкiв, яких звабила краса iхнiх невiрних дружин. Аня вискочила замiж навмання, дуже молодою. Коли народилися близнята i вона трохи оговталася, то розгледiла, що ii Легкоступ – справжнiй телепень, хоча й непоганий на вроду. Але молоду жiнку вабили чоловiки iншого штибу – нехай не такi статурнi, зате досвiдченiшi в коханнi, хитрi i здатнi побудувати далекоглядну iнтригу.

Анин однокурсник Григорiй Фiшман був саме з таких. Їi замiжжя вiн сприйняв iз подивом: здорованi, в яких бiцепсiв було бiльше, нiж глею в головi, йому не подобались, а Аню вiн мав за розважливу дiвчину. Якогось дня вони випадково зустрiлися в унiверсамi, а потiм – у неi в новому будинку. Валерiй вистежив iх пiд час перелюбу просто в родинному гнiздi i мало не вбив суперника.