Любов іншого виміру

Як не дивно, а розмiри i контури наших розумових субстанцiй повнiстю спiвпадають… Це навiть неприемно, Сатано! А ось щодо якостi сiроi речовини, тут я на порядок вище за тебе! Прости, та правда е правда!»

Сатана похмуро вислухав, подумки виматюкався, ще й загрозливо додав: – «Правда у тому, що ти, бiсовий нелюде, упхався у мою голову, щоб отримати вiд мене …!»

Очi Сатани налилися звiрячою люттю, вiн уявив у своiй руцi меч i аж затремтiв вiд скаженого збудження: так загорiлося йому проткнути серце Фобоса наскрiзь! На жаль, убити покидька неможливо: як i сам Сатана, той безсмертний.

Влучивши у десятку, Фобос вiдчув напад натхнення:

– «Якого бiса ти робиш у Зонi, Сатано? Зона перетворюе тебе на недоумка! Не забув, що ти Антихрист, а не мати Тереза?! Вiд твоеi блядодiйностi просто нудить! Аби лицарi Безоднi знали про напади порядностi на тебе! Уявляеш, що було б, Сатано?!» – вкрай швидко шипiв змiем Фобос у мозку Люцифера, i це було на межi його Диявольського терпiння.

– «Повертайся у Пекло! Чому я маю виконувати твоi бруднi обов’язки? Вiдволiкатись на усiляку пекельну гидоту? Поки ти деградуеш у Зонi, я вiдбив аж три атаки чорних плям! А якого дiдька менi це потрiбно?! Я – генiй! Саме зараз я займаюся проблемою спiвпадання тонких суттевостей рiвнобiжних свiтiв…» – у головi Сатани забулькало, покидьок п’е вiскi з пляшки, здогадався вiн, а той зухвало заявив: – «Присягаюся, якщо твiй дурний Фрiц потурбуе мене ще раз, я викину його у чорну дiрку! Негайно повертайся, клятий Звiре!»

Шалена хвиля гнiву рiзко пiдкинула Люцифера на ноги.

– Кто из нас Сатана, сука?! Ты, или я?! Я, или ты?! – грiзно, несамовито заволав вiн: у хвилини гнiву Диявол користувався виключно росiйською.

В його яскраво-зелених очах, як здалося людям за сусiднiм столиком, спалахнув буйний вогонь божевiлля. Хтось поряд перелякано скрикнув:

– Вызовите скорую!

Сатана трощив стiл i так розсатанiв, що нiхто не наважувався його зупинити. Йому це було необхiдно: вiн мав викинути з себе зайве зло перш, нiж повертатися у Пекло.