Любов іншого виміру

Пекло i те, що в ньому останнiм часом з’явилося, заганяе нас у кут безвиходi: або ми наведемо у Пеклi сувору демократiю, або воно зжере нас разом з грiшниками! У нас немае часу на роздуми – ми повиннi дiяти рiшуче i негайно, джентльмени. На кожний терор ми будемо вiдповiдати ще бiльшим терором, на те воно i Пекло, щоб земля горiла пiд ногами!

Сатана скоса кинув швидкий погляд на Хама, що, змокаючи вказiвний палець у кров пiд своiм носом, писав на сяючiй чистотою поверхнi столу брутальностi.

– Брудна тварино, я таки вижену тебе з лав Чорного Янгольства! Був Вищим, станеш нижчим, осточортiло менi твое хамство! – люто загорлав Сатана, схопив Хама за комiр i стусанами випхав його за дверi залу.

Повернувшись до гурту обличчям, Сатана зустрiв погляд голодних звiрячих очей графа Дракули, ледь не збожеволiвшого вiд писанини Хамською кров’ю.

– Вам не добре, граф? – люб’язно поцiкавився Сатана. – Я звiльняю Вас вiд неприемноi необхiдностi обговорювати пекельнi проблеми.

Здоров’я перед усiм, вiрно, джентльмени? Ідiть, приймiть необхiднi Вам лiки!

Дракула неспiшно встав, велично вийшов з-за столу, грацiозно розмахнув мантiю чорного плаща i, перетворившись на страшного величезного кажана, полетiв по слiду свiжоi Хамськоi кровi.

– Нещасний Хам! Насмокчеться Дракула його кровi досхочу! – зауважив Родрiго Вертлявий, рiзко здригнувшись.

– Родрiго, Хам не може бути нещасним, за виключенням випадку, коли його хамський плювок вiтер вiдносить не в обличчя супротивника, а в його ж таки хамськi очi! А щодо хамськоi кровi, то ii у свiтi достатньо, вистачить напитися тисячам дракул, – заспокоiв Вертлявого Люцифер i пiдiйшов до вiкна з видом на Криваве море.

Починався шторм. Гребнi могутнiх червоно-чорних хвиль огидно пiнилися i стогнали мiльйонами грiшних голосiв. У сiрому похмурому небi пустували шаленi пекельнi вихри: чорнi хмари то стискало у точку, то закручувало у спiраль, то розкидало диявольським феерверком.

Низько над морем лiниво погойдувалися важкi птеродактилi, товстi кажани та велетнi-орли. Раптом три однаково потворнi голови монстра виринули з людськоi кровi, одна з них проковтнула кажана.

– Дiйсно, драконiв забагато, скоро почнуть ковтати пекельних мученикiв. Ричарде, приготуй до полювання все як слiд, будемо вести обстрiл з пекельних скель, з повiтря, звiдусiль…

– Все буде на вищому рiвнi, не турбуйся, Герр Люц, – вiдреагував Кривавий.