Любов іншого виміру

Сатана обвiв товариство за столом пильним поглядом:

– Чому я не бачу Лiнивого?

– Тому, що вже мiсяць, як Лiнивий живе i працюе увi снi, прокидаеться лише для того, щоб поiсти i … – не закiнчив пояснення Его Самозакоханий.

– Он як! В той час, як у нас горить земля пiд ногами, вiн поринув у рожевi сни! Як вчасно! – не на жарт обурився Диявол. – Ось що, Лютий, пiди i негайно розбуди його та скажи – якщо вiн не буде вирiшувати разом з нами пекельнi проблеми, я вижену його на Землю, у Зону.

Нехай спить там, серед бомжiв!

Людвiг Лютий люто усмiхнувся, пiдвiвся:

– Герр Люц, виконаю твiй наказ з радiстю! – i пiшов.

Диявол кiбцем закружляв навкруги Чорного Лицарства.

– Останнiм часом занадто багато пригод, джентльмени, занадто! На Пекло нападають прибульцi з iнших свiтiв, а саме воно перетворилося на психiчнохвору породiллю, з утроби якоi вилiтають безглуздi жахи, один страшнiше одного! Всi ми знаемо, коли це почалося, але чому? Вашi мiркування?

Сатана чудово знав вiдповiдь на свое «чому?», та останнiм часом вiн удавав з себе демократа, тож мав iмiтувати у Пеклi бiсову демократiю.

Тому, приховавши справжнi почуття, що викликало у ньому Чорне Янгольство, вiн огорнув все його поглядом, сповненим нiбито уваги i поваги. Фобос сидiв з геть вiдсутнiм виглядом, його мозок пiрнув в iнше життя: аби вiн не чиркав кiгтем, його можна було б прийняти за мерця. Сатана гiрко усмiхнувся, вiн заздрив здiбностi Фобоса аж так вiд усього вiдволiкатись.

– Почалося це з атомних вибухiв у Хiросiмi i Нагасакi, – роздумливо промовив Дон Жуан.– Чому? Тому, що Пекло пов’язане з Землею так, як дзеркало в кiмнатi смiху з тим, хто в нього дивиться. Забагато бузувiрських душ потрапило у Пекло за останнi шiстдесят рокiв, занадто велика концентрацiя негативноi енергii! Пекло не розраховане на таку потужнiсть зла, не витримуе, брикаеться, як дикий кiнь пiд жорстоким вершником…

Дон Жуан не договорив, бо раптом все Пекло, до кожного його прошарку, дрiбно затремтiло вiд кiнського iржання i гулкого цокоту копит.

– Браво, Дон Жуан! Йому сподобалось твое порiвняння, забрикалося! – вигукнув Сатана у сумному Диявольському захватi. – Та якщо Пекло – дикий кiнь, то я той вершник, що приборкае його!

Зал сповнила мертва тиша, лицарi Темряви напружено переглянулися, зненацька «ожив» Фобос.