Любов іншого виміру

– Бiсова лахудря… Так хочеться iсти, з’iв би дракона, – тихенько поскаржився Фобос Сатанi, – ну, нiчого, покажу я iй ii права!

Лицарi сiли, повернули роздратованi обличчя до Гертруди. У неi було два ока – чорне i iдко-жовте. Вона була вiдьмою найвищого класу, дуже косоокою, тому, коли вона косила у злобi чорним оком, здавалося, що по шкiрi повзае бридка комаха, а коли iдко-жовтим, здавалося, що та комаха залiзла пiд шкiру.

Гертруда «вчепилася» у лицарiв обома розлюченими очима, з’iдаючи iх прокляттями.

І хоча, кожний про себе сказав слово-оберiг вiд вiдьминого зурочення, в одних засвербiло по шкiрi, в iнших пiд шкiрою. Сатана скривився, почухав потилицю. На щастя, Гертруда розгорнула аркуш паперу.

– У мене скарга-пропозицiя, читаю! Сатанi, Володарю Пекла i Землi…

– Гертрудо, будь ласка, конкретно, без регалiй, – перебив ii Сатана.

– Добре, любий, – i вiдьма кинула на Диявола палкий погляд, – ми, вельми шляхетнi дами Пекла, нагадуемо шановним лицарям Жаху, що, поки вони утопають у розкошах замку, ми, тендiтнi дами iх сердець, мерзнемо у нiрках, в яких немае найпростiших побутових умов для життя i…

– Та про що ти говориш, Гертрудо? За планом до кожноi нори пiдведено тепломережу, воду, каналiзацiю, – заперечив вiдьмi Вертлявий, i пiд ii сверблячим поглядом закрутився котом, заiденим блохами.

– За планом! – передражнила Гертруда Вертлявого, скорчивши йому страшну пику. – Бiсiв ти плановик! Плани з життям не збiгаються! За планом в СРСР у дев’яностi роки мав бути комунiзм, блiн!

– Хто контролював будiвництво нiр для вiдьом… перепрошую, шляхетних дам? – поцiкавився Сатана.

– Я, – тихо вiдгукнувся Скупий лицар.

Вiн був красенем, але щоб помiтити його вроду, треба було довго i пильно вдивлятися у нього: вираз сiроi посередностi покрив обличчя Скупого так щiльно, як ковдра густого пилу старий комод на горищi.

На ньому був благенький, дешевий костюмчик, засмальцьований на лiктях, сiдницях та колiнах до непристойностi.

Сатана ледь скосив на Скупого очi, i по Диявольських рисах прослизнула огида.

– Поясни, у чому рiч, – похмуро звелiв.