Любов іншого виміру

Скупий обережно пiдвiвся:

– Дорогi товаришi! Економiка повинна бути економною, а щоб вiдьмам краще жити, iм треба краще працювати, лише тодi вiдбудеться прискорення процесу прискорення!

– Бiсiв жмот нахватався у Зонi жаргону вiсiмдесятих, щоб корчити перед нами тупого комуняку, а сам геть заплiснявiв вiд скупостi, скнара! Та який же порядний лицар економить на жiнках?! Ось взяти, наприклад, мене: саму дешеву повiю шмагаю батогом за двiстi евро! Ти б за цi грошi удавився! – з почуттям викрикнув Фобос.

– Тепломережа працюе пiвгодини на добу, а вимитися я не встигаю, намилюся, а води вже немае! – поскаржилася Гертруда i з пристрастю покосилася на Сатану iдко-жовтим оком, – Люцифере, полум’яний мiй, розважся зi мною нiчку у моiй крихiтнiй нiрцi i переконаешся, що я говорю правду!

У Сатани нестерпно засвербiло вухо.

– Ти дуже люб’язна, Гертрудо, та в цьому немае потреби, я вiрю тобi на слово.

Вiн повернувся до Скупого.

– Я так розумiю, Скупий, що ти нажився на будiвництвi нiр, поповнив своi i без того безмежнi скарби.

Ну що за радiсть тобi сидiти на скринях, ти ж не вмiеш насолоджуватися життям, не знаеш, як приемно витрачати грошi на жiнок, на подарунки, на розваги!… І навiть на допомогу жебракам, – виказав Сатана i кинув на Скупого презирливий погляд.

– Жебракам? Менi не почулося? – глузливо перепитав Его Самозакоханий, милуючись собою у кишенькове люстерко. – Справжня насолода – витрачати грошi на найближчу i найдорожчу у свiтi особу – на себе!

– Думаете, я не знаю, що таке насолода?! – раптом увiйшов Скупий у екстаз.

 – Та що ви, транжири, розкидаючись грiшми, як смiттям, розумiете у справжнiй насолодi?! Я умiю насолоджуватися вiд самого усвiдомлення, що володiю, а ви всi – нi! Ви не знаете, що це за щастя – накопичувати i накопичувати, нiчого не втрачаючи!

– Не знаемо i не хочемо знати! Проте ти узнаеш дещо нове, – Сатана повернувся до Вертлявого, – Родрiго, конфiскуй половину скарбiв Скупого на пекельнi потреби i, в першу чергу, на лiквiдацiю недолiкiв, допущених при будiвництвi нiр.

– Зроблю це з задоволенням! – погодився Вертлявий i з радощiв аж перекрутився: вiн не любив Скупого.

Скупий втратив свiдомiсть i поточився на стiл.

Тим часом Фобосу вкрай остогидла Гертруда, голод i шалене роздратування вiд свербiння шкiри перетворили його на небезпечного бешкетника.