Любов іншого виміру

«З iнтуiцiею у цих пташок краще, нiж у нижчоi янголяти! Юрма тупакiв!» – промайнула у головi Фобоса глузлива думка, однак, згадавши про Божого Сина, вiн на всяк випадок оточився невидимою, маскуючою оболонкою з потрiйним захистом i самотнiм птахом-красенем полетiв вздовж Молочноi рiки з кисiльними берегами. Вiн вiдчував, що вона десь поблизу i не помилився.

Фобос помiтив на березi рiки двох голих дiвчат, що радiсно бавились, жбурляючи одна в одну рожевi грудки киселю. Несподiвано для нього тьохнуло його жорстоке серце у пташиних грудях, вiн затамував подих i знизився над рiкою.

Вiдстань до дiвчат була ще значною. Не без труднощiв вiн сфокусував зiр широко розставлених очей на Оленi. Обличчя дiвчини Фобос розгледiти не мiг, але ii бездоганна статура вразила його досконалiстю. Вiн полетiв з прискоренням i, сповнившись хвилюванням, прикипiв до дiвчини жадаючим поглядом – пухка хмарка волосся сонячним сяйвом куйовдилася навкруги ii чарiвноi голiвки… Так, голiвка чарiвна… Раптом потужна хвиля Божого Гнiву вiдкинула його геть, у Пекло.

Злий генiй упав на гранiтний дах пекельного замку, забив крило. Набувши свого звичайного вигляду, Фобос скривився вiд рiзкого болю у правiй руцi. Пiд тиском ще бiльшого болю у душi пружиною скочив на ноги, скажено затремтiв вiд приниження i спритно схопив пролiтаючого повз себе кажана лiвою рукою. Розчавив тваринку ногою, ii нещасне тiльце, що забилося у страшних конвульсiях смертi, викинув у Криваву рiку.

– Буде по-моему! По-моему! І нiхто менi не завадить! Нiхто, навiть Ти! – щодуху проволав Фобос на все Пекло, пiдiйнявши догори кулак лiвоi руки.

– Ти! Ти! Ти! – неначе знущаючись, вiдгукнулася луна вiд чорних закривавлених скель.

Фобос прагнув абсолютноi свободи вiд всiх i вiд всього, тому не терпiв стану власного безсилля, а ще бiльше приниження вiд будь-кого – нi чорту, нi духу, нi людинi не дарував перемоги над собою.

Творець був Виключенням. Кожна поразка перед Ним перетворювала Фобоса на психiчнохворого забiяку з манiею побиття всього, що рухалося.

Тому зараз, закипiвши вiд безсилоi лютi i забувши про бiль у правiй руцi, вiн пiдскочив до вартового i вихопив у нього батiг. Розмахнувся i щосили ударив ним нещасного. Потiм спустився лiфтом на верхнiй поверх пекельного замку i стрiмко полетiв його коридором, шмагаючи батогом всiх, налiво i направо, по ходу свого шаленого руху. Безжальне катування пекельних слуг i солдатiв Смертi Фобос супроводжував гучними росiйськими матюками.