Любов іншого виміру

– «Боже! Могутнiсть Спасителя поширюеться на простiр, змiнюе його! Жодна iкона не в змозi вiдтворити це!… Я… мене змiнюе тиск Божого погляду!» – вiдчула вона у надлюдському приголомшенi.

– Дитино, чи мае Сатана пiдстави вважати тебе своею нареченою? – лагiдно посмiхнувся до неi Ісус.

– Нi! – видихнула Олена i похитнулась.

– Поки що нi, дiвчинко моя, але такi пiдстави будуть: я – вiчний, мiж тим без тебе мое майбутне неможливе, бо ти – мое серце… – жахаюче тужно проволав Сатана знизу.

В Олени пiдкосилися ноги i потемнiло в очах.

Їi вразлива душа потрапила у страшну скруту – чомусь душу розривало мiж Богом i Сатаною, бiль був нестерпний. Ісус спритно пiдхопив Олену на руки.

– Вiдпочинь!

Вона миттево поринула у щасливий, спокiйний сон.

– Що з нею? – захвилювався Диявол.

– Щастя! Що може бути ще в Моiх обiймах? – заспокоiв його Ісус. – Не вiддам тобi дiву, Сатано. Як гадаеш, у Мене виникнуть пiдстави вважати ii своею нареченою?

– Ісусе, але ж не Ти обираеш собi наречених, а вони Тебе! – нагадав роздратований голос Сатани.

Тримаючи на руках сплячу красуню, Ісус огледiвся. Мiсце пригоди оточив натовп Його наречених. В iх очах був подив.

– Люб’язнi Моi нареченi, iдiть. Саме час помолитися! – лагiдно наказав iм Спаситель.

Райське повiтря i плечi дiв здригнулися вiд саркастичного Диявольського реготу.

– Це не до добра, – загомонiв дiвочий натовп, вiдступаючи на молитви.

– Ісусе, прошу, спустися до мене! Нам треба поговорити наодинцi, е про що, до того ж ми не дограли партiю, пам’ятаеш? – нареготавшись, голос Сатани прозвучав вкрай доброзичливо.

– Добре, Змiю, але не зараз, згодом!

– Чекаю на Тебе, кiнець зв’язку! – дружньо вiдгукнувся Сатана i забурмотiв до себе: – Який там у бiса кiнець… Якщо не буду все бачити i чути, здурiю остаточно…

Забравшись з чобiтками у розкiшне лiжко своеi пекельноi спальнi, Люцифер вiдкоркував пляшку вiскi, розкурив сигару. Весь вiн вкрай зосередився, його мозок, серце i душа, об’еднавшись у едине складне цiле, утворили унiкальний пристрiй стеження за Божим Сином.

Сатана заплющив очi i погляд його розуму пiймав напрочуд чiтку картинку:

Ісус тримае Олену на руках так легко, як пiр’iнку. Вона посмiхаеться увi снi. Ісус кидае на Ричарда невдоволений погляд.

– Не хочу, щоб ти лишався у Раю! Ти сам сказав, що дiяв всупереч волi дiви, Ричарде!

– Прости мене, Господи! Любов до неi позбавила мене розуму! – у вiдчаi вiдповiдае Ричард i падае перед Ісусом на колiна.