Любов іншого виміру

 – Чому на Землi життя сповнено болем, страхом i недовiрою одного до одного, Господи?… Страхом перед терором, хворобами, смертю, Божою Карою?

– Тому, дитино, що Земля – один з прошаркiв Пекла, а Пекло це Безодня Божого Гнiву, тож е грiшники, е i страх перед Творцем… Але спасеться той, хто потребуе творити добро не вiд страху перед Божою Карою, а вiд своеi душi! Той, хто повiрив Менi вiд щирого серця.

В Ісусовi вражало дивне поеднання Вселенськоi Величi i надзвичайно людськоi простоти в спiлкуваннi. Олена усвiдомлювала, що вона в iншому вимiрi буття, що перед нею Син Творця, але почувалася затишно, зручно.

– Хочу ще дещо спитати, Господи…

– Стукай – вiдчиню!

– Що Ти мав на увазi, коли говорив Іудейському начальнику Никодиму…

– Тому, що приходив до Мене вночi? – уточнив Ісус, легка усмiшка майнула Його обличчям, Вiн вiдпив вина.

– Так, Ти сказав йому: – «Должно вам родиться свыше». Що це означае?

Ісус зазирнув дiвчинi в очi.

– Люба, Розi вiдсiкли голову. Вона е, чи нi?

Олена на мить збентежилася.

– І е, i нi! Я вiдчуваю ii у душi, як свою рiдну частку, та тiло Розi – прах!

– Саме це Я i мав на увазi: народжене вiд тiла е плоть, а народжене вiд Духа е Дух. Душа вiчна! – обличчя Божого Сина овiяло свiтлим серпанком земних спогадiв. – Пiсля Мого Воскресiння Я приходив до учнiв i вони, бувало, не впiзнавали Мене, бо Мiй Дух втiлювався у новi тiла…

Фантастичнi очi дiвчини спалахнули гострим iнтересом, вона подалася вперед:

– Господи, нащо Ти виникав перед Твоiми учнями в рiзних образах?… Може, саме через це фарисеi i не повiрили iм, що Ти воскрес?

Спаситель подарував Оленi усмiшку Божоi Мудростi.

– Дитино моя, Я прагнув, щоб Апостоли Вищоi Любовi прозрiли серцем i навчились бачити Сина Божого у рiзних втiленнях людських, бо i на Землi, i у Всесвiтi е особи, що живуть в обiймах Мого Духу, i Я дiю через них. Я досягнув мети: iстинно вiруюча людина спроможна впiзнати Мене по Дiлах Моiх, якби Я не виглядав… А щодо фарисеiв, цих слiпих вождiв слiпих, то Я вже все сказав, вивчай Слово! – Спаситель перехилив келих i, прочитавши наступне запитання в Оленчинiй головi, махнув у досадi рукою.

Олена глибоко задумалась.

– Душа… Дух… А чи е зв’язок мiж людською душею i духами Всесвiту?

– Є, духи Всесвiту це воiни добра i зла, тому вони змагаються за душi.