Любов іншого виміру

– Такi крихти! Невже принесуть? – здивовано прошепотiла вона.

– Авжеж, дитино. Небо це казка, де добро i любов творять чудеса…

– На Землi я буду згадувати Небо, як казковий сон!

За мить повернулися ельфи. Вони заплуталися у ланцюжку зi щирого золота, i виглядали в’язнями у кайданах. Трiйця крихiток упала на долоню Ісуса. Вiн обережно вивiльнив iх з полону. Хрест Спасителя прикрашали чудовi алмази.

– Яка неймовiрна краса! – вигукнула Олена у нестримному захватi.

– Божа краса, – огорнувши дiвчину турботою, виправив ii Ісус, – ця краса захистить тебе вiд нечистоi сили.

Нiколи не знiмай Хреста, i Сатана не зможе тебе спокусити.

Ісус одягнув на ii шию Хрест, що увiбравши Свiтло Неба, раптом спалахнув мiж ii грудей зiркою надii на Спасiння.

– Дякую, Господи.

Дивна усмiшка торкнула вуста Спасителя, несподiвана журба затьмарила Його високе чоло.

– Нещасний Звiр! Час завiтати до нього у Пекло…

Олена поглянула на Божого Сина з нерозумiнням.

– Сатана – Мiй ворог, – просто пояснив Вiн, нiжно пригорнув дiвчину до грудей, поцiлував, – пий з Мого джерела, спрагла! Завтра, пiсля лекцiй, покажу тобi Другий рiвень Раю.

Мир тобi!

Перший Лицар Свiтла i Любовi зник, однак Його цiлунок вiдривав вiд землi – безмежно щаслива Олена не пiшла, а полетiла до замку матiнки Жозефiн. Радiсний вир дивовижно яскравого життя, утвореного рожевими дiтлахами, скляними бабками, казковими ельфами, рiзнобарвними метеликами та пташками, негайно ув’язався слiдом за нею, сповнивши Небо щирим щастям дитинства.

Глава 18

Ісус спустився у Пекло. Чистилище приголомшувало, розчавлювало грiшну душу грiзною могутньою величчю, вражало страшною, хижою людському оку, красою. Нещасна душа, потрапивши у Пекло, почувалася жалюгiдною, безпорадною комахою, приреченою до нестерпних тортур.

Сатану недарма вважали князем Темряви: в краiнi Жахiв чорнi, як чорний оксамит, ночi чергувалися з похмурими, сiрими пiвсутiнками-днями. Свiтло панувало у Пеклi на Рiздво Христове, Великдень i Трiйцю.

В цi великi свята грiшники не мучились, бiльше того, кожний отримував те, що хотiв. Тож мученики любили цi свята i чекали на них з нетерпiнням, сповненим болючих страждань.

В мить появи Ісуса у Пеклi грiзнi чорнi хмари потворними чудовиськами повилазили з безоднi Плачу i Скрежету зубiв i зазмiiлися глибокими ущелинами мiж височенних гранiтних гiр, подекуди покритих брудно-iржавим моховинням.