Любов іншого виміру

– Таке поняття вiри Я вклав Павлу у душу, бо вiн так повiрив у Мене, що став Моiм добровiльним в’язнем… Вiн чув Мiй голос у собi i, ризикуючи життям, нiс Мое Слово народам! А тi, що нiби в Мене вiрять, уявляючи Мене якоюсь вiддаленою абстракцiею, не вiрять, що Я, Невидимий, буваю поряд, все бачу i чую, ще й читаю пiдлi думки у iх хитрющих головах!… Вони лише вiрять, що як попросять Мене, то Я прощу, або пошлю iм благодать. Так вiрять, що не вiдрiзняють, що даеться вiд Бога, а що вiд Сатани! – i в гнiвi розрубав долонею повiтря.

На мить могутню статуру Ісуса огорнуло таке яскраво-бiле сяйво, що затьмарило барви Раю i приголомшило Олену. Вона мимоволi заплющила очi.

– Не бiйся, дитино. Свiтло, що Я несу, не руйнуе, а очищуе душу. Як гадаеш, хто Я по сутi?

– Коли Ти поряд, Спасителю, я забуваю, що iснуе страх, – Олена смiливо «пiрнула» у синю глибочiнь Його прекрасних очей, «виринула», хильнула вина, зненацька райський хмiль ударив iй в голову, – Ти, Господи, – Вибух Вселенського Свiтла i Джерело, невичерпне Джерело… – i так раптом знiяковiла, що ледь не втекла.

– Чому не втекла вiд Мене у райськii кущi? – лагiдно запитав Ісус i нiжно торкнувся ii щоки долонею. – Поглянь Менi в очi, красуне!

Вона пiдвела на Нього своi загадковi фiалковi очi.

– Тому, що Ти – Невичерпне Джерело Любовi i вiд Тебе не втечеш, Ти в моему серцi, Господи, – здолавши хвилювання, спромоглася промовити.

– Чудово, тож не розчаровуй Мене, дитино, i Я завжди буду у ньому… На жаль, Сатана теж буде поблизу тебе.

– Якi можуть бути вагання, Господи? Хочу не бути людиною, – мило посмiхнулася Олена.

Спаситель вручив Оленi червоне яблуко i, пронизавши ii проникливим поглядом художника, засмiявся:

– Таки правий Сатана: врода жiнки – страшна сила!

– Дякую, Господи, – розшарiлася Олена i вiдкусила вiд соковитого плода.

– Як же ти зараз схожа на Єву! – вразився Спаситель i простер до тюльпанiв руку.

Три зворушливо чарiвнi ельфи спурхнули з квiток на Його долоню. По прозорих крильцях крихiток линули такi барви, що Олена зойкнула вiд захвату. Голоски ельфiв продзеленчали ледь чутними дзвiночками. Олена не зрозумiла iх мови.

– Принесiть Хрест Спасителя, пустуни! – весело звелiв iм Ісус.

Істотки чемно уклонилися i злетiли з Його долонi.