Любов іншого виміру

Серце Спасителя боляче занило i Вiн прочитав молитву за спасiння грiшних душ, що сотворили дощ. Над Його головою закружляли хижi могутнi орли. Вони не цвiрiнчали, як райськi пташки, вiд iх жахливого скиглення стигла кров у жилах.

На одному з таких орлiв до Ісуса стрiмко пiдлетiв Сатана i спритно зiскочив з величного птаха на дах. Ісус поглянув на нього: Сатана, як Сатана – похмурий, пiд втомленими очима синцi, в зубах сигара, в руцi пляшка вiскi. Єдиним ковтком вiн допив вiскi i запихкав сигарою.

– Чекаючи на Тебе, я занудьгував, тож вирiшив облетiти своi володiння.

Сьогоднi Кровоспад напрочуд кровоповний, – Люцифер кинув сумний погляд на свiй витвiр, – холодний сiрий гранiт i червона жива кров! Паруе… Справжня краса породжуеться з поеднання протирiч, згоден?

– Ти знаеш, що твiй шедевр завжди вражае Мене до глибини душi, та Я вважаю його найстрашнiшим жахом Всесвiту, не красою! Мене вiд нього нудить, Менi болять його голоси, у нас з тобою рiзнi уявлення про красу, Люцифере! – з тугою заперечив Ісус.

– Не такi вже й рiзнi, втомила мене ця грiзна краса, давно втомила! Та що вдiеш? На грiшникiв Кровоспад призводить неабияке враження… Ха! Кривавий запропонував особливiй покидi надсилати перед смертю сни з видом на цей бурхливий жах з запрошенням у Пекло! Як Тобi цей безкоштовний квиток у нове «чудове» життя? – Сатана сплюнув у рiку, поглянув на Ісуса: – Та Ти ж наскрiзь промок пiд сльозним дощем! Покидьки, вони забруднили Твiй бiлий одяг огидними сльозами! І як вони завжди вiдчувають Твою присутнiсть у Пеклi? – Сатана владно огледiвся i лютим звiром заволав на все Пекло: – Злодii, пiзно моросити сльозним дощем! Вгамуйтеся, не то пiдвищу температуру!!!

Дощ припинився в едину мить.

– Люцифере, не дуркуй! Заради Творця, поки Я у тебе, дай iм перепочити!

– Як завжди, просиш за цей мерзенний бруд, дивак Ісусе… Добре, – зiтхнув Сатана i загорлав: – Во iм’я Отця i Сина на деякий час дарую вам спокiй! І щоб не було свавiлля i гидот, не то передумаю!

Звiдусiль почулися зiтхання вiд полегшення.

Ісус посмiхнувся Люциферу.

– Ходiмо у замок, жартiвнику! – i Сатана усмiхнувся.

– Ти про що?

– Про неi, мою дiвчинку, – пояснив Люцифер i ледь натиснув на гранiтну цеглину ногою. – Як прикро Ти вразив своiх пречистих наречених! Вони обрали Тебе, а Ти на iх очах…

– Обрав ii i з задоволенням лишив би у Раю, подалi вiд тебе! Та на нiй призначення, – Ісус вiдверто поглянув Сатанi в очi, що спалахнули раптовим гнiвом.