Любов іншого виміру

– Он як! Призначення! – невдоволено буркнув Сатана.

Перед Ними вiдчинилася ляда, з неi висунувся лiфт.

– У який стиль?

– Бароко, – кинув Ісус.

Увiйшли у лiфт, спустилися на поверх, де панував «бароко».

Замок мав триста поверхiв, та вiн був лише видимою вершиною пекельного айсберга. У високiй скелi-островi, прикрашенiй замком, було безлiч примiщень: апартаменти Вищого Чорного Янгольства, пекельна канцелярiя, розкiшна, безцiнна бiблiотека Сатани, окремi камери для вiдомих грiшникiв, рiзноманiтнi лабораторii для дослiдiв генiальних вчених-негiдникiв, казарми для солдатiв Смертi, сховища скарбiв, комiрчини продуктiв, виннi погреба i ще багато чого.

З черева скелi по таемничих ходах можна було потрапити у нижчi прошарки Пекла, у найстрашнiшi його закутки.

Резиденцiя Сатани розмiщувалася на десяти верхнiх поверхах замку, вражала розкошами, затишком i витонченим смаком: господар не любив зайвих речей. Кожний з десяти поверхiв був витриманий у певному класичному стилi.

Тiльки-но Ісус з Сатаною увiйшли у розгогулений, роззолочений хол, як почулося гучне чiтке привiтання вартового:

– Хай живе Ісус Христос! Хайль Герр Люц!

Бритоголовий юнак з мужнiми рисами чистокровного арiйця виструнчився, брязнув пiдборами до блиску начищених чобiт i чiтко викинув вперед руку.

– Хайль, i не кричи нам у самi вуха, як рiзаний, не глухi, – недбало пояснив Сатана.

Поки йшли по коридору, разiв десять пролунало «хайль».

– Останнього разу, як Я у тебе був, твоi вартовi красувалися у формi, здаеться, американських пiхотинцiв.

А зараз у формi «СС», чому?

– А бiс iх зна, моiх бритоголових янголiв Смертi? Вчора пiдходе до мене Фрiц i просить дозволу знову одягнути форму «СС», мовляв, iм це бiльше до вподоби. Я дозволив, яка менi рiзниця! Аби старанно виконували своi обов’язки!… Краще поясни менi, Перший Лицарю Свiтла, чому моя дiвчинка лишилася на самотi з негiдником Ричардом? Де були Твоi очi?

– Моi очi були на нарадi Вищого Свiтлого Янгольства, Сатано! Здаеться, неприемна необхiднiсть звiтувати один одному не обходить нашi з тобою стосунки, та, якщо хочеш знати, Я не вважаю Ричарда негiдником, вiн заслуговуе на спiвчуття, тому Я вирiшив, що йому краще змiнити обстановку.

Сподiваюся, на Дермiдi у нього не буде багато часу на болючi спогади про Олену. Що вдiеш? На Нижчому рiвнi iнколи трапляються помилки, з рештою, це сито!

– Сито? – процiдив скрiзь зуби Сатана.