Любов іншого виміру

 – Та рiч у тiм, Ісусе, що ми тренуемося на особливiй покидi! Людство нас би зрозумiло: на такi прошарки потрапляють монстри, що гвалтуючи дiтей, рiзали iх на шматки! Смертний вирок вкрай людянi, прогресивнi краiни вiдхилили. Десь же така гадина повинна отримати свое! А де, як не в Пеклi? – резонно запитав Ісуса Родрiго. – Аби Ти бачив, як iх тiла навпомацки розшукують втраченi голови, насаджують iх на шиi, яких тортур зазнае ця сволота, поки iх паскуднi голови зростуться з тулубами! А ми з Кривавим тут як тут, наскакуемо знову! – i Родрiго несамовито розреготався.

 – Настае мить, коли цi монстри на колiнах повзають i благають, щоб ми лiквiдували iх смердючi душi! Так нехай iх зжере той клятий протопласт. Що тут такого, Сатано?

– Ти мене питаеш, що тут такого?! – гримнув Люцифер. – Не розумiеш, Вища Чорна iстота? Поясню: спочатку цей потворний протопласт зжере грiшникiв нижчого прошарку, накопичить у собi енергiю i злобу iх садистських душ, вигризе дiрку у вищий прошарок, повиiдае всiх монстрiв там, далi продовжувати?

– Не гнiвайся, Герр Люц! – заблагав Родрiго.

 – Звiсно, добереться i до нас! Ми будемо у нього на десерт, i що на мене найшло? Це ж так просто!

– Я скажу, що: твое отупiння – результат дii ЛСД! Тому ти i iсти не хочеш. Ти забув, що Пекельна Рада заборонила вживати ЛСД Вищим Янголам? Присягаюся при Ісусовi, ще раз помiчу, вижену з Пекла на Землю!

Вертлявий злякався не на жарт: задригався, як дивом живучий карась на розпеченiй сковородi.

– Та ти що, Герр Люц! Це востанне, обiцяю! Зараз же задiю бiохiмiчну лабораторiю, знайдемо засiб, як позбутися потвори!

– Дiй та пам’ятай свою обiцянку! – суворо звелiв Сатана.

Родрiго Вертлявий встав з-за столу, пересмикуючи плечима, пiшов. Сатана важко зiтхнув.

– З ким приходиться працювати, Ісусе! Ти ж знаеш про мiй потяг до прекрасного!

Раптом над столом виникла голограма очей Фобоса, що наполегливо працював у своему кабiнетi i вирiшив не завдавати собi зайвого клопоту – не вiдсилати всього свого образу до Ісуса i Сатани.

– Вiтаю Вельмишановне Бiло-чорне Лицарство! – з повагою привiтався голос Фобоса, та його очi вiдверто глузували.

– Вiтаю, – озвався Ісус.

– Що? – буркнув Сатана.