Любов іншого виміру

Любов iншого вимiру

Тетяна Миколаiвна Бережна

Олена одна з дванадцяти Обраних, що мають спасти Землю. Тому, вона побувала у Раю, прослухала лекцii Вищих Янголiв та курс Свiтла Ісуса Христа. Вдосконалившись та здобувши справжнi знання, Олена повернулася на Землю.Мiж тим, таемниця буття Олени, ii врода та магiя жiночностi зачаклували Люцифера i Фобоса, Перших Лицарiв Безоднi. Безтямно закохавшись в одну дiвчину, Люцифер i Фобос переживають важку кризу стосункiв, тим часом Пекло занепадае. У ситуацiю змушений втрутитися Ісус Христос…

Любов iншого вимiру

Тетяна Миколаiвна Бережна

© Тетяна Миколаiвна Бережна, 2018

ISBN 978-5-4493-3371-1

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

«Роман „Любов Іншого вимiру“ – оригiнальний за змiстом художньо-фiлософський твiр.

У ньому представлена своерiдна трактовка одвiчноi боротьби добра i зла, по-своему змальованi Рай i Пекло, а також образи Ісуса Христа, Сатани та нашоi сучасницi Олени. Роман захоплюе унiкальнiстю стосункiв Спасителя i Люцифера, драматизмом почуттiв героiв та стрiмким розвитком сюжету» – Василь Левченко, заслужений журналiст Украiни

Нехай Рука Спасителя огортае Захистом та Любов’ю кожного читача цiеi книги!

З щирою повагою, Тетяна Бережна

ЛЮБОВ ІНШОГО ВИМІРУ

Автор: Тетяна Бережна

Глава 1

Несподiвана хвиля збентеження стрiмко жбурнула Олену в обiйми страху: у тишi сутiнок лiтнього садку раптом щось скрипнуло, не по-людському скрикнуло, i на стежинi перед нею виникла химерна iстотка росточком з трьохрiчну дитину.

Скута крижаним жахом, Олена прикипiла враженим поглядом до примарного личка крихiтки: виразнi зеленi оченята, дивна усмiшка, скуйовджене срiблясте волосся… Напрочуд тендiтне, у мальовничому лахмiттi, i випромiнюе сяйво, блiдо-блакитне, ледь помiтне…

Серце дiвчини забилося спiйманим пташеням, готовим вилетiти з грудей вiд страху. «Що це, привид?» – блискавкою стрiльнуло у мозку. Аж раптом у головi Олени тоненько проспiвало: «Несу благу вiсть! На тебе чекае райська мандрiвка!» Нi разу не розтуливши рота, дивне створiння похитнулося i розтануло у прохолодi ночi.

Дмухнув вiтерець, по стежинi дрiбно затремтiли мережива тiней вiд дерев та кущiв. На мить Оленi здалося, що ii звичайний свiт iснування здригнувся теж. Холодне мiсячне сяйво лише посилювало ефект нереальностi. Приголомшений подивом мозок вiдмовлявся вiд сприйняття фантастичноi пригоди.