Місячний Танець (Пов'Язані Кров'Ю. Книга І)

Бiльше того - Кейн був однiею з двох перешкод, що перешкоджала мирному спiвiснуванню пум i ягуарiв… Вiн i дружина Малачi - брехлива i зрадлива красуня Карлотта. Спочатку Натанiель ii любив. Вiн нiколи не хотiв, щоб все сталося саме так. Але врештi-решт, в поривi лютих ревнощiв, вiн вирiшив цю проблему... убивши двох зайцiв одним пострiлом.

- Вiн був моiм найкращим другом. Вiн нiколи мене не зраджував! Це ти встромив менi нiж у спину! - Малачi моргнув, змахнувши лютi сльози, коли доторкнувся до сережки, яку вiн носив; сережки Кейна. Що ж вiн наробив? Коли Малачi побачив, як Кейн схилився над його мертвою дружиною, вiн розгублено завмер, поки Натанiель не сказав йому, що це Кейн вбив Карлотту.

Вона померла саме тут, на цiй галявинi, тому Малачi прийняв едине, як вiн вважав, правильне рiшення – зв'язати Кейна iз цiею ж галявиною ... в цiй землi. Вiн навiть вкрав у Кейна його книгу заклинань i, щоб помститися, використав ii проти нього ж самого.

Так, в одному Натанiель мав рацiю. Майже всi вампiри - зло. Але серед них е кiлька виняткiв, i Кейн був одним iз них. Але немае бiльшого зла, нiж те, що Малачi зробив своiми ж руками. Заклинання, яке вiн наклав на Кейна, могла зняти лише його спорiднена душа.

На той момент Малачi це здавалося кумедним, адже час був не владний над вiчно молодим Кейном, проте вiн так i не зустрiв свою спорiднену душу. Ранiше вони з Кейном часто жартували про те, що така жiнка так нiколи i не народиться. Малачi згадав, як Кейн сказав одного разу, посмiхаючись: «Якщо Бог коли-небудь вирiшить створити таку жiнку, яка зможе терпiти моi дурнi витiвки, - то у нього вiдмiнне почуття гумору».

- Вiн надто довго пробув пiд землею, - попередив Натанiель. – Вiн вже настiльки охоплений жагою кровi i безумством, що... Якщо ти зараз звiльниш Кейна, вiн нас точно уб'е.

Малачi гордо пiдняв голову i кинув пронизливий погляд на Натанiеля.

- Йому доведеться вбити тiльки мене, тому що ти вже будеш мертвий.

Як тiльки пролунала погроза, обидва перевертнi знову прийняли свою тваринну подобу.

*****

На краю стоянки для житлових автофургонiв, тiеi, яка була найближче до великого мисливського заповiдника, на сходинках величезного батькiвського фургона сидiла Табата Кiнг, або Таббi, як ii всi називали. Розглядаючи зiрки, що проглядалися iз-за щiльних хмар, вона здула з очей чубчик, радiючи, що дощ нарештi припинився.

Їi вперше взяли в таку подорож, i зараз iй найменш за все хотiлося сидiти в тiсному фургонi.