Орлі, син Орлика

– До того ж, я цiлий рiк прожив заручником у Бахчисараi.

Бiдолашна жiнка аж затремтiла. Отже, малий усе знав i чудово розумiв?! Або принаймнi приблизно уявляв?..

– А що, мамо, хiба ви думали, нiбито ваш Грицько – малесенький дурник, який навiть не здогадуеться, чому батько везе його до Криму й залишае пiд опiкою доброго пристаркуватого хана Девлет-Гiрея?..

Невiдомо, що саме вiдповiла б на це Ганна (поки що у неi паморочилося в головi), та наступноi ж митi у дверях з'явилася стурбована Килина зi старшими дiвчатками – Настею i Варкою.

– Кил-л-лино, дур-репа ти стара! Я ж тобi наказав!..

Далi все понеслося шкереберть з такою шаленою швидкiстю, що й не уявити.

Прокинувся в люльцi й заскиглив Яшунька.

Ганна iнстинктивно кинулася до люльки.

Килина вiдсахнулася, бо не очiкувала такого сплеску гнiву вiд десятилiтнього хлопця.

Настя i Варка нерiшуче подалися до брата, аби заспокоiти його.

З вулицi долинув нерозбiрливий гамiр i лемент.

Грицько стрiмголов пiдскочив до вiкна, припав до продиханого матiр'ю кола, скрикнув, рвонувся до розвiшаноi по стiнах зброi, вихопив одну з батькiвських шаблюк i, вiдштовхнувши матiр, прожогом кинувся на вулицю, занiсши клинок над головою.

Нiчого не розумiючи, Ганна з немовлям на руках, Килина, Настя й Варка побiгли за ним…

Та й завмерли просто на ганку!

Бо до вбогоi хатини наближався десяток турецьких мамлюкiв, на вкритих порохом i кiптявою обличчях яких читалися лише лють i ненависть.

Але дорогу туркам заступив Грицько, який жахливо заверещав юнацьким фальцетом, здiйнявши над головою батькiвську шаблю:

– На-за-а-а-ад!.. На-за-а-а-ад, нехристi, бусурмани!.. На-за-а-а-ад!!! Ге-е-еть!!! Пiш-шли звiд-дси ге-е-е-е-еть!!!

Попервах мамлюки сторопiли, позаяк, iмовiрно, не сподiвалися зустрiти жодного опору…

Наступноi митi Грицько з явним незадоволенням озирнувся на жiноцтво й вiдступив на крок, роблячи знаки вiльною рукою: мовляв, мерщiй у дiм, а там до заднiх дверей – i геть звiдси!.

Тут у провулку з'явилися новi вояки. Мабуть, переднi злякалися, що товаришi вважатимуть iх боягузами i, чого доброго, засмiють…

Тому одразу кинулися на хлопця.

Всi разом.

Десятеро на одного.