Орлі, син Орлика

Втiм, провулок був занадто вузьким, тож попереду решти опинилися лише трое мамлюкiв…

Брязнула криця, i наступноi ж митi кривий клинок правого вояка вiдлетiв убiк. Середнiй зойкнув, упав на колiна i схопився за черево. Снiг на дорозi немовби прикрасили крихiтнi ягiдки журавлини. Не розгубився лише лiвий вояк, i Грицько ледь встиг увернутися вiд його ятагана. Але при цьому вiдскочив просто в руки мамлюка, якого щойно роззброiв. Тепер занадто велика й важка (як для десятилiтнього) батькiвська шаблюка бiльше заважала хлопцевi, нiж допомагала оборонятися… До того ж, iз провулка пiдскочили ще двое ворогiв, i за якихось пiвхвилини все скiнчилося: з радiсними вигуками вояки потягли скрученого в баранячий рiг хлопця у глиб провулка.

Грицько лише кричав i лаявся турецькою, та який у тому сенс?! Пораненого мамлюка пiдхопили пiд руки i повели слiдом.

– Гри-и-ицю-у-у!!!

Не тямлячи себе, бiдолашна Ганна кинулася слiдом. Декiлька розлючених мамлюкiв доклали чимало зусиль, аби спочатку стримати, а потiм зупинити жiнку, яка безуспiшно намагалася допомогти синовi.

Тiльки тут Ганна нарештi второпала, що немовля кудись зникло вiд неi, поблизу нема також нi Килини, анi Настi з Варкою.

– Дi-i-iти-и-и!.. Дi-i-iточ-ки-и-и!.. – заголосила вона i з новою силою забилася у твердокам'яних ручищах турецьких воякiв. Озирнулася на iхню халупу: вiкна i дверi розчахнутi навстiж, з вiкон на снiг вилiтають якiсь бебехи, на ганку – натовп мамлюкiв.

Але дочок та староi служницi там не було… Може, все-таки втекли?!

Знов позирнула у глиб провулка – i помертвiла: вiдчайдушно жестикулюючи, згадуючи «шайтана» та iншу нечисту силу, вояки спостерiгали, як один з них обмотував ноги Грицька бiля щиколоток мiцною мотузкою, iнший кiнець якоi був приторочений до сiдла вершника.

Той бiлозубо вишкiрився, оглядаючи жахливi приготування.

– Гри-и-ицю-у-у!!! Гри-и-ицю-у-у-у-у!!! Hi-i-i-i-i!!!

Хтось вдарив Ганну кулаком в обличчя, у ротi з'явився солоний присмак кровi, та вона продовжувала вiдчайдушно вириватися й волати пiд задоволенi вигукування мамлюкiв.

Як раптом гамiр натовпу перекрив потужний владний окрик, i вояки миттю замовкли. Жiнка озирнулася на голос та побачила мiж двох хатинок молодого турка у багатому вбраннi, а з ним…

– Сенаторе Сапега!!! Сенаторе, допоможiть!..

Поважний поляк здивовано оглядав сцену, що вiдкрилася його погляду. Мiж тим заможний турок щось розлючено викрикував, звертаючися до мамлюка, який в'язав Грицьковi ноги.