Орлі, син Орлика

Тут же розповiв, як, завiвши молодших сестер до схрону, вирiшив про всяк випадок повернутися до Грицька. Щоб Марта й Марусенька раптом не вибiгли назовнi, добряче налякав iх «злим голодним Бабаем, який харчуеться гарнесенькими малесенькими дiвчатками». І побiг назад, до хати.

Добре, що так – адже Килина не повела Настю й Варку до чорних дверей, а всупереч наказу пiшла за Грицьком, який переконував матiр термiново забиратися вiд небезпеки. Тут i з'явилися мамлюки… Вирiшивши, що усiм жiнкам загрожуе смертельна небезпека, Грицько зiрвав зi стiни одну з батькових шабель (свою ж бо вiддав братовi) та побiг боронити оселю.

Коли турки полонили Грицька, мати миттю передала немовля служницi (як Ганна не напружувала пам'ять, але пригадати цього так i не змогла) й кинулася за сином. Дурна Килина ледь не подалася слiдом за господинею… не кажучи про те, що Настя й Варка теж готовi були бiгти братовi на виручку… Та Мишунька не дозволив – майже силомiць потягнув усiх до схованки, де скиглили нажаханi розповiдями про Бабая сестрички – насилу iх утихомирили!. .

Добре, що все скiнчилося саме так, а не iнакше…

Пiд вечiр додому повернувся похмурий, вкритий брудом i кiптявою батько у супроводi таких же смурних козакiв. З болем у голосi гетьман розповiв, як мужньо обороняли вони короля Карла, як турецькi мамлюки все ж таки полонили його й повезли до Демюртаського замку. Козакiв же змусили заприсягтися, що тi бiльше не баритимуться, а якнайшвидше полишать Бендери й подадуться куди завгодно – хоч би до тiеi ж таки Швецii.

Потiм вислухав звiт Грицька про не надто вдалу оборону оселi. Спочатку похвалив обох синiв за кмiтливiсть, але потiм наморщив чоло i довго думав, перш нiж сказати таке:

– Втiм, ти, Грицько, повiвся сьогоднi занадто нерозважливо. Цього не можна, нiяк не можна дозволяти собi, якщо ти вiдповiдаеш не тiльки за самого себе, але й за iнших також. Карати тебе, синку, не стану – ти й без того натерпiвся вдосталь. Але скажи менi от що: ну хiба ж так важко було повестися бодай трiшечки спокiйнiше?! Це дало би тобi шанс оцiнити ситуацiю бiльш тверезо, а вiдтак, можливо, i не ризикувати життям.

Адже iм не ви були потрiбнi, а саме я… Подумай над цим, синку. Добряче подумай i наступного разу не поспiшай ставити на карту життя i спокiй своiх близьких. Це, синку, штука така: голови позбутися легко – повернути назад на плечi неможливо. Подумай над цим.

– А ви, батьку?..