За вітром

Боже, хто ж його так…

– Герда, ти ба, який стояк? Менi здаеться, це твiй розмiр, хоч бери i сiдай зверху! З розкотистим, веселим смiхом у кiмнату зайшов кремезний чоловiк, середнього зросту, невизначеного вiку. Вiн був в елегантному зеленому капелюсi, пальто чорного кольору та класичних штанях. Знявши своi шкiрянi рукавицi, чоловiк дiстав iз валiзи, яка здавалася доволi важкою, медичнi рукавички та почав iх методично одягати. Вiн розклав якiсь хiмiчнi реагенти, склянки, пробiрки, зiппакети та своi папери на пiдлогу.

– А чого це ви, фрау, така ошатна приiхали до жертви? Такi гарнi червонi туфлi. На жаль, вiн все одно вже не оцiнить вашоi краси.

– І тобi доброi ночi або ранку. Герман, у тебе з делiкатностi е лише режим такий на пральнiй машинцi? Я просто, як вiдповiдальний спiвробiтник, дуже поспiшала на мiсце злочину. І, мiж iншим, сьогоднi в мене законний вихiдний, тому маю право виглядати, як хочу, вiдкинувшись у крiслi, вiдповiла Герда. – Ти принiс менi каву з вершками без цукру?

– Люба Герда, ти ж чудово знаеш, що я живу на Wilmersdorfer Strasse, i там е поряд загальна, сучасна пральня.

З такими цiнами на воду, краще прати речi там. Вибач, я без кави, i де я тобi ii вiзьму, коли майже о пiв на четверту ранку? Ну що вставай з того крiсла, диви на неi, фрау-детектив вмостилася на ньому. Це не оглядини, ну, того, о Боже, який вiн великий, я починаю комплексувати. І крiсло, на якому ти так зручно вмостилась, до речi, речовий доказ.

– По- перше, фрау старший детектив.

А по-друге, Герман, ти гадаеш я вперше на мiсцi злочину? Я вже зробила дактилоскопiю з ручок крiсла i взяла всi слiди, ось тримай, все у зiппакетi. Ти навiть своiм кримiнальним професiйним поглядом зауваж, це крiсло майже стерильне, можна сказати, незаймане. Я вже встигла спитати у портье: вiн сказав, що воно нове, його принесли вчора о десятiй вечора, тому що попередне зламалося. І цього понiвеченого тiла на килимi тодi ще не було. Аналiз вiдбиткiв пальцiв навряд чи нам допоможе, все у «пухирцях», орудували явно у будiвельних або спецрукавицях.

– Герда, ти хоч би прикрила чимось цього красеня на килимi. Як його розквасили, уявляю, що тут вiдбувалося. І вiд чого в нього мертвого така завидна ерекцiя? Невже вiагра мае таку довгу дiю? Це ж неможливо, а- пояс- зрозумiло тепер.

– Вiн ще теплий, гадаю вбивство сталося менше години тому. У сусiдньому номерi почули крики та шум, подзвонили на ресепшен, але, коли прийшов портье вiн вже був мертвий.