Місячний камінь

Що поганого можна сказати про полковника? Вiн належав до вашого часу, а не до мого. Розкажiть менi, що ви знаете про нього, а я розповiм вам, як мiй батько став виконувачем його духiвницi i ще про дещо. Я зробив у Лондонi деякi вiдкриття з приводу мого дядька Гернкасла i його алмаза, якi здаються менi досить потворними, i я хотiв би знати, чи пiдтверджуете ви iх. Ви назвали його щойно «нечестивим». Покопайтесь у своiй пам’ятi, старий друже, i скажiть менi – чому?

Бачачи, що вiн говорить серйозно, я розповiв йому все, що знав.

Ось суть того, що я наводжу тут виключно для вас. Будьте уважнi, а то зовсiм зiб’етеся з пантелику, коли ми заглибимося в цю iсторiю. Викиньте з голови дiтей, обiд, капелюшок i все iнше. Постарайтеся забути полiтику, коней, бiржовий курс у Сiтi i неприемностi у вашому клубi. Сподiваюсь, ви не розгнiваетесь на мене за мою смiливiсть: я пишу це тiльки для того, щоб привернути вашу увагу, шановний читачу. Боже! Хiба ж я не бачив у ваших руках найвидатнiших авторiв, i хiба ж я не знаю, як легко вiдвертаеться ваша увага, коли цього вимагае у вас книжка, а не людина?

Я згадав вище про батька мiледi, старого лорда з запальною вдачею i довгим язиком.

У нього було всього-на-всього п’ятеро дiтей. Спочатку двое синiв; потiм, пiсля досить тривалого часу, дружина його знову завагiтнiла, i трое дiвчаток з’явились на свiт одна за одною так швидко, як тiльки дозволила це природа; моя панi, як уже згадувалось, була наймолодша i найкраща з усiх трьох. З двох синiв старший, Артур, успадкував титул i маеток батька. Другий, високоповажний Джон, одержав солiдне багатство, залишене йому одним iз родичiв, i став на вiйськову службу.

Поганий той птах, що бруднить свое власне гнiздо. Я вважаю благородне сiмейство Гернкаслiв своiм власним гнiздом i тому визнаю за ласку, якщо менi дозволять не входити в подробицi про високоповажного Джона. Я глибоко переконаний, що це один з найбiльших негiдникiв у свiтi. Інакше про нього й не скажеш. Вiн почав вiйськову службу з гвардiйського полку i повинен був залишити гвардiю ранiше, нiж йому минуло двадцять два роки, – не будемо говорити чому.

Занадто велика суворiсть правил виявилась не пiд силу високоповажному Джоновi. Вiн поiхав у Індiю, подивитися, чи там так само суворо, i понюхати пороху. Що ж до хоробростi, то, треба вiддати йому належне, вiн був помiссю бульдога, бойового пiвня й дикуна. Гернкасл брав участь у штурмi Серiнгапатама. Невдовзi потому вiн перейшов до iншого полку, а незабаром ще до iншого.