Місячний камінь

Його закордонне виховання – французька, нiмецька i iталiйська сторони його характеру, про якi я вже згадував вище, – якнайсприятливiше проявлялося за гостинним столом мiледi.

Що ви гадаете, наприклад, з приводу його мiркування про те, як далеко може зайти замiжня жiнка в своiй прихильностi до стороннього чоловiка? Все це вiн з французькою дотепнiстю розтлумачував незамiжнiй тiтцi фрiзiнголлського священика! А що ви скажете, коли вiн, ухилившись в нiмецьку сторону, заявив одному землевласниковi, великому авторитету в галузi скотарства, який розповiдав про свою досвiдченiсть у виведеннi бугаiв, що досвiдченiсть, власне кажучи, нiчого не варта i що справжнiй спосiб виведення бугаiв полягае в тому, щоб заглибитися в самого себе, розвинути iдею зразкового бугая i таким чином породити його.

І нарештi, якоi ви думки про таку його вихватку: коли в депутата нашого графства, який, наминаючи сир i салат, розпалився з приводу поширення демократизму в Англii, вихопились такi слова: «Якщо ми втратимо стародавнiй захист наших прав, мiстере Блек, то дозвольте вас запитати, що ж у нас тодi залишиться?» – мiстер Френклiн вiдповiв з iталiйськоi точки зору:

– У нас залишаться три речi, сер: любов, музика i салат!

Мiстер Френклiн не тiльки перелякав гостей подiбними витiвками, але, коли англiйська сторона його вийшла нарештi наверх, вiн втратив свiй закордонний лоск i, почавши розмову про медичнi професii, так пiдняв на глум усiх лiкарiв, що розсердив навiть маленького добродушного мiстера Кендi.

Суперечка мiж ними почалася з того, що мiстер Френклiн змушений був признатись – я забув, з якого приводу, – що останнiм часом вiн дуже погано спить уночi. Мiстер Кендi сказав йому на це, що його нерви розладналися i що йому негайно треба пройти курс лiкування. Мiстер Френклiн вiдповiв, що лiкуватися i йти навпомацки поночi, на його думку, одне й те саме. Мiстер Кендi, вiдповiдаючи влучним ударом, сказав, що мiстер Френклiн сам шукае сон навпомацки поночi i що тiльки лiки можуть йому допомогти знайти його.

Мiстер Френклiн, не вгамовуючись, заявив, що вiн часто чув, як слiпий водить слiпого, а тепер уперше взнав, що це означае. Таким чином сперечались вони гостро i влучно, i обидва розпалились; особливо мiстер Кендi до того втратив самовладання, захищаючи свою професiю, що мiледi змушена була втрутитись i заборонити дальшу суперечку. Цей вимушений необхiднiстю наказ остаточно знищив веселiсть гостей.